Не кожен це може зробити, але це як малювання ниткою та голкою
18 ікон та шість авторських ляльок луцька майстриня Юлія Токарська презентувала на своїй першій виставці у столиці із назвою «Всесвіт». Офіційне відкриття експозиції відбулося 17 грудня у стінах Трапезного храму Києво-Печерської лаври.
Майстриня зізнається, що опанувати унікальне ремесло – вишивку ікон гладдю – вперше спробувала близько 20 років тому. Відтоді й до сьогодні щодня продовжує вчитися, бо це вимагає не лише ретельної роботи, а й неабиякого терпіння.
«Щоб вишити лише одну ікону, потрібно прикласти чимало зусиль, адже кожна вимагає до себе великої уваги. Буває, що робота над однією картиною чи іконою може тривати до 10 років. А все тому, що саме така от техніка вишивки є зовсім нелегкою, тож і дається не просто й не усім», - пояснює Юлія Токарська та зізнається, що у її доробку різні за складністю виготовлення ікони.
Щонайменше на створення однієї йде 10 місяців, найбільше – рік, півтора, а то й два.
«Остання моя ікона – Святого Миколая. Подумаєте тільки, упродовж 10 років вона у мене не виходила, - зізнається лучанка. – Через силу робити я її не хотіла, бо ж чудово знаю, як цей процес має відбуватися по-справжньому, коли це «твоє». Отак просто сідаєш, накидаєш малюнок, і хтось виводить цей малюнок тільки твоєю рукою».
Ніби голочка у руках Божих…
Складність вишитих гладдю ікон, на думку майстрині, полягає ще й у її давності. Бо ж точного її віку наразі не знає ніхто. Відомо лише, що вишивка гладдю була у Китаї ще 2 тисячі років тому.
«Але я вважаю, що вишивка у жінок взагалі почалася відтоді, як вона вперше взяла у руки голку, щоб зшити звичайні шкіри. Вже тоді, переконана, жінка захотіла якось їх прикрасити, бодай, елементарним хрестиком», - пояснює Юлія Токарська.
Серед митців прийнято вважати, що створення ікони – це дещо вищий ступіть творчого розвитку, коли людина досягла не лише майстерності, а й має вже певний духовний потенціал. Тож далеко не всі починають саме з них. Утім, Юлія Токарська зізнається, що у її творчому житті не було ніяких метеликів чи квіточок. Перша робота лучанки – маленька подушечка під ляльку. І все – далі відразу ікони.
«Найперша моя ікона – це Ісус Христос, виконана золотими і шерстяними нитками. От я якось тоді відчула, що мені це потрібно», - пригадує Юлія Токарська.
Процес вишивання ікон майстриня поділяє на кілька етапів. Перший – це натхнення, далі – внутрішня душевна до цього потреба. Опісля – молитва, щира і чиста. Тоді – ескіз.
«Лише після цього можна йти по благословення і братися до праці. Якщо це твоя ікона, то працювати буде дуже легко, якщо ж ні – ікона, як то кажуть, не піде. Тоді шукаю щось інше, нове», - каже вона.
«Вишивання для мене – це спокій. Коли я вишиваю, мені приходять багато ідей, заспокоєння. Та головне: я завжди вишиваю у хорошому настрої. І вишиваю тільки тоді, коли у мене є бажання, коли до цього лежить душа», - зізнається Юлія Токарська.
І так уже два десятки років майже щовечора, закінчивши усі хатні справи, майстриня бере до рук голку.
Освятив виставку намісник Києво-Печерської лаври митрополит Павло. Владика зауважив, що вишиті ікони мають особливу силу, так як і написані. Тож до них теж треба ставитися з трепетом, бо через них до людей звертається Господь.
«Ми поклоняємося не фарбам, дереву чи вишивці, а небесному прообразу. Господь саме через ікони і дарує нам із вами сили», - сказав священнослужитель.
Опісля присутні оглянули виставку талановитої майстрині з Луцька. Експозиція перебуватиме у Лаврі впродовж 10 днів, після чого повернеться додому.
Текст – Любов Шекель
Фото – Сергій Шаповал
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
