Ірина Міщук працює юристкою 14 років, адвокаткою – більше 9. Спеціалізується в основному в галузі кримінального права. Хоча за цивільні справи береться також. Має досвід роботи в господарському та адміністративному праві.
Каже, що там, де люди бачать злочинця, вона передусім бачить людину. Людину, якій властиво помилятись. Вперше, вдруге, втретє…
Собі ж помилятись вона не дозволяє, бо від її дій залежить чиясь доля.
Ірина Міщук розповіла «Першому», чи важко захищати злочинців, що відбувається, якщо підзахисні обманюють, через що справи розглядаються роками та чому потрібно мати свого особистого адвоката.
– Чому спеціалізуєтесь саме на кримінальних справах?
– Мене ще з юності приваблювало кримінальне право. Дуже любила читати детективи (усміхається – Авт.). Але остаточно при прийнятті рішення про отримання адвокатського свідоцтва вплинула підтримка мого чоловіка. На той момент я вже була досить кваліфікованим юристом у цивільному, господарському та адміністративному праві.
Кожна справа важлива для мене. Цікавіша та, де людина не визнає вину. Там, де людина зізнається у скоєному, залишається тільки одне: домогтись мінімальної міри покарання.
– На роботі кримінал, після роботи кримінал… Не втомлює?
– Навпаки після насиченого дня і розгляду справ хочеться з кимось поділитись проробленою за день роботою, проаналізувати свої дії та рішення. Намагаюся обговорювати це з колегами, щоб отримати пораду чи критику (усміхається – Авт.). Але з останніми не завжди є змога поспілкуватись. З більшістю з них бачимось у суді між засіданнями і часу на розмови маємо не багато.
А вдома є чоловік, який чудово розуміє мою роботу. І завжди дає пораду. Його робота пов’язана із викриттям злочинців, моя ж навпаки – із захистом. Ми рідко коли з чоловіком сперечаємося через справи, скоріше, доповнюємо один одного.
– Якщо програєте справу, чи є відчуття провини?
– Взагалі не зовсім правильно називати справу виграною чи програною… Для когось перемога може полягати лише у виправдувальному вироку, для когось перемогою може бути і умовне покарання, а для когось – навіть сім років позбавлення волі.
У мене був випадок, коли підзахисний обвинувачувався у вчиненні п'яти тяжких злочинів і 15 особливо тяжких. Суд засудив його до 12 років позбавлення волі. Після поданої мною апеляційної скарги вирок був скасований. За результатами розгляду новим складом суду моєму підзахисному призначили покарання у виді семи років позбавлення волі, яке він на момент винесення вироку фактично відбув, перебуваючи під вартою під час розгляду справи в суді. Це задовільнило всіх: і мого підзахисного і його рідних.
Відчуття провини є, якщо мені не вдалося досягнути того результату, на який я сподівалась, оскільки всі справи пропускаю крізь себе.
– Як це – захищати злочинця? Вбивцю чи ґвалтівника…
– В першу чергу це людина. По-друге, це мій клієнт. А чи злочинець він чи ні, ми можемо говорити лише тоді, коли вирок суду вступить у законну силу. Я є захисником, а не стороною обвинувачення, і якщо людина вину не визнає, то я намагаюся довести його невинуватість. Якщо ж я по-іншому буду сприймати своїх клієнтів, то мені не вдасться їх захистити в повному обсязі.
На сьогодні я захищаю чоловіка, якого обвинувачують у вчиненні особливо тяжких та тяжких злочинів відносно неповнолітньої. Але після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та після спілкування з підзахисним, я побачила іншу сторону медалі та зрозуміла, що його спровокували та підставили працівники правоохоронних органів. І зараз переді мною стоїть завдання донести це до суду.
Адвокат повинен абстрагуватись. Не зосереджувати увагу на тому, що винна людина, а ставити для себе якусь планку і намагатись її досягнути. При цьому дотримуватись Правил адвокатської етики.
Я не лікар, але вважаю, що не можу помилитись. Від моєї роботи залежить доля людини.
– Клієнти часто обманюють?
– Іноді буває. Якщо людина не довіряє адвокату і обманює його, це ускладнює процес.
У 2016 році я захищала хлопця, якого затримали через умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень. Він взагалі відмовився давати показання під час досудового розслідування. Згодом придумував якісь короткі версії події, але цих даних було недостатньо для суду. Так тривало протягом усіх судових засідань. Врешті напередодні дня, коли мали ухвалити вирок, я його переконала розповісти, як все було насправді. Він пояснив, що весь цей час не довіряв мені, тому що я жінка-адвокат, і захищала його безкоштовно. Через це ми втратили час.
Як виявилось, він захищався. На камерах відеонагляду було видно, що він втікав від хлопців, і коли вони зникли з поля зору камер, один із хлопців отримав ножове поранення. Суд першої інстанції засудив його до 6 років позбавлення волі. Цей вирок вдалось скасувати лише у Верховному Суді, переконавши суд, що у діях мого підзахисного умислу не було. Хоча якби клієнт довіряв своєму адвокату, все могло б позитивно завершитися ще в суді першої інстанції.
– Де адвокат працює більше: в суді чи поза ним?
– Якщо це кримінальні справи, то більший відсоток часу, затраченого на справу, припадає на судові засідання.
Якщо ж цивільні, то більше роботи в офісі, оскільки для підготовки позову потрібно зібрати певну кількість доказів на підтвердження тих вимог, які ставляться у позові. Наприклад, готуючи адвокатські запити, претензії, заяви, клопотання та інші процесуальні документи. На відміну від кримінального процесу, в цивільному кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.
До того ж не всі свої цивільні справи я супроводжую в судах. Є категорія справ, де клієнти самі здатні представляти свої інтереси в суді і доводити правомірність своїх вимог, викладених в позовних заявах.
– Надавали послуги безкоштовно?
– Так. Неодноразово. Адвокат повинен входити у кожну конкретну ситуацію. В таких випадках керуюся принципами: по-перше, всіх грошей не заробиш (усміхається – Авт.), по-друге, допоможеш людині, від чого отримаєш моральне задоволення, по-третє, отримаєш досвід.
– Від чого залежить ціна послуг адвоката?
– У кожного адвоката своя ціна. Якщо в цивільних справах я беру плату окремо за позов і окремо за кожне судове засідання, то в кримінальних справах вартість моїх послуг поділяється за участь в досудовому розслідуванні та окремо за участь в судовому розгляді в цілому, вже без поділу на засідання.
Кримінальні справи обходяться клієнтам дорожче, ніж цивільні.
Якщо людина вчинила адміністративне правопорушення, дивлюсь на суму штрафу. Якщо людині буде дешевше сплатити штраф, ніж заплатити за послуги адвоката, я про це клієнта попереджаю.
– Вам погрожували представники іншої сторони?
– Як таких погроз не було. Лише в деяких справах потерпілі чи їх представники психлогічно на мене тиснули. Казали: «Як Ви можете захищати злочинця?» чи «Навіщо ви на це зважились? У вас теж є діти…»
– Як ви рятуєтесь від таких клієнтів?
– Маю хобі, плету бісер гачком. Вдома залишаюсь наодинці, «відключаю голову» і працюю руками. Мене бабуся з дитинства привчила, що в неділю працювати – гріх. Але останнім часом я дозволяю собі навіть у неділю плести. Оскільки для мене це не робота, а відпочинок.
– Були випадки, коли люди хочуть не покарання, в лише визнання факту вини?
– Так, були. Минулого року мій клієнт звернувся до поліції через те, що його побив сусід на території власного подвір’я.
Було відкрите кримінальне провадження, обвинувальний акт скерований до суду. В судовому засіданні потерпілий не вимагав суворого покарання своєму сусіду. Для нього головне, щоб останнього визнали винним.
Між цими сусідами був тривалий конфлікт, пов’язаний із незаконним неодноразовим проникненням сусіда на приватну територію мого клієнта (ставив своє авто на подвір’ї потерпілого, сварився з дітьми мого клієнта, які гралися на своєму подвір’ї, навмисно відкривав ворота, коли власника не було вдома і залишав їх відкритими та інше). Тому мій клієнт сподівався, що вирок якимось чином вплине на його сусіда, і той зрозуміє незаконність своїх дій і їх наслідки.
Мій клієнт в основному більшу половину свого часу проводить за кордоном і не міг захистити свою сім’ю та своє майно від незаконних зазіхань сусіда, а от після винесення обвинувального вироку, я думаю, сусіду вряд чи захочеться знову побувати на подвір’ї мого клієнта.
Хтось хоче, аби людина отримала найсуворішу міру покарання, а хтось хоче стягнути чим побільше матеріальної шкоди. Але кожен мотивує своє рішення.
– Чому затягуються справи в суді?
– Безумовно, є вплив судової реформи. Але щоб спеціально хтось затягував – такого нема.
На тривалість розгляду впливають різні фактори. По-перше, тяжкість справи. Якщо це кримінальна справа з великою кількістю обвинувачених, кожен з них має адвоката. В таких справах важче зібрати усіх учасників, в тому числі і адвокатів, адже вони можуть бути залучені в інших засіданнях.
Якщо мова йде про справи, де предметом розгляду є особливо тяжкі злочини чи інші категорії справ, розгляд яких відбувається колегіально, то кожен із суддів має свої справи, свої графіки засідань…
Якщо свідки не приходять, судові засідання доводиться відкладати на інші дні. У мене була справа, яку півроку відкладали через неявку свідка. А свідок не хотіла приходити через вплив на неї працівників поліції.
– Є справи, від яких відмовляєтесь?
– Зараз зазвичай нікому не відмовляю, але коли тільки починала адвокатську діяльність, то були такі випадки. Тоді могла відмовити людям, оскільки не мала досвіду в тій чи іншій справі. Щоб не нашкодити клієнту. Але я ніколи не «відфутболювала» людей. Завжди шукала серед колег того, хто міг би взятись за справу.
– В Америці є практика – мати свого юриста. Чи поширене таке в нас?
– На жаль, ні. Чим більше працюю, тим більше переконуюсь, що наші люди звертаються до адвоката, коли вже дійсно виникає серйозна проблема.
Тоді адвокат допомагає, але виходить не той результат, якого можна було б досягнути, якби адвокат працював з людиною спочатку і все знав про її справу.
Був у мене випадок недавно. Звернулась людина, яка доглядає за онкохворим чоловіком. Він має доньку, але та батьком не цікавиться. Тому чоловік хоче подарувати свою квартиру саме людині-доглядачу.
Але вона прекрасно розуміє, що дочка у майбутньому може претендувати на цю квартиру як спадкоємиця і що буде звертатися до суду із позовом про визнання такого договору недійсним. Тому клієнтка вже звернулась до мене.
Запитувала, як правильно оформити договір дарування, щоб потім не потрібно було доводити, що все законно і що чоловік усвідомлював свої дії та їх наслідки на момент дарування.
Ця людина вчинила правильно, адже якщо буде позов, мені буде легше захистити її інтереси. Я вже знаю, які документи їй потрібні будуть у цій справі.
Тому в нас повинна бути така система. Бажано, щоб в людини був свій адвокат. Адвокати ж не вимагають шалених грошей за консультацію. В іншому випадку буде затрачено набагато більше ресурсів: і грошей клієнта, і зусиль адвоката. І невідомо, чи вдасться досягнути бажаних результатів.
Щоб стати клієнтом Ірини Міщук, звертайтесь за телефонами (050) 432 86 64 чи (067) 217 93 91 або пишіть на е-mail: [email protected].
Розмовляла Софія СІНЧУК
Фото: Ірина КАБАНОВА
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
