У Луцьк завітав відомий журналіст, редактор, радіоведучий, телеведучий, медіа-експерт та медіа-тренер Андрій Куликов. У рамках проекту «Школа свідомого громадянина» 4 вересня у розважальному центрі «Промінь» він провів публічну лекцію про пропаганду, фейки та журналістику.
«Перший» зібрав найцікавіші вислови Андрія Куликова.
1. «Пропаганда – це майже завжди брехня».
2. «Тут переконати когось навряд чи можливо, можна лише сказати: «Людино, придивись до того, що ти робиш і порівняй з тим, що ти відчуваєш. Постав себе на місце тієї людини, яку ти вводиш в оману. І подумай, які для тебе можуть бути наслідки, коли введуть в оману тебе. І тоді ми починаємо по-інакшому сприймати. Насправді брехня вбиває, якщо доводити до абсолюту, а правда рятує життя».
3. «Можна кинутись під танк із в’язкою гранат, а можна лягти під танк, дочекатися, доки він пройде і в’язкою гранат – ззаду. Це війна».
4. «Слухання – це наша природна дія. Навіть не завжди нам потрібно бачити. Телевізор у багатьох домогосподарствах виконує роль другого або першого програвача. Ми дивимось його спиною. І тільки коли там щось вибухнуло, ми обернулися і подивились, що там таке. Радіо – це майбутнє українських ЗМІ. Саме війна це підкреслила».
5. «Людині, яка вміє багато на радіо, їй дуже легко на телебаченні. Тому що залишається тільки усвідомити значення картинки. А доносити думку і організовувати обговорення ти вже вмієш. Радіо – це найвимогливіший, найцікавіший і потенційно найвпливовіший засіб масової інформації або платформа. Тому що в газеті ти можеш десять разів перечитати репортаж, доки зрозумієш, що авторка чи автор хотіли сказати. На телебаченні чого не встигли сказати, картинка допомагає. В інтернеті те саме: або візуалізація, або змога перечитати. А на радіо що є? Твій голос, інтонація, підкреслення того, що ти вважаєш за потрібне підкреслювати і дуже обмежений діапазон звукових ілюстрацій. Там, де людина хоче навчитися володіти словом, ідіть на радіо. Але майте на увазі, що ви навчитеся володіти словом усним, а вже письмовим словом – це зовсім інша справа».
6. «Буквально через тиждень, коли ми почали готувати реальні програми, мені запропонували перший хабар. Я поцікавився скільки. Мені сказали: «30 тисяч доларів». Я сказав: «Ні». Людина сприйняла це «ні», тому що мало. Потім пропонували інше. Десь через три місяці я зрозумів: не треба навіть питати скільки, треба одразу казати «Ні!». У багатьох випадках це перебільшено. Не всім пропонують і часто не такі гроші, як про це кажуть».
7. «Ми часто зводимо поняття тиску і втручання до власників і керівників. Є ще зовнішній тиск, тиск того, з ким ти маєш справу».
8. «З тими, хто маніпулює за лаштунками, важче, тому що ти не завжди розумієш, що це маніпуляція».
9. «Українці готові підтримати якісний продукт. Питання в тому, що часто-густо українці або в своїй уяві мають цей якісний продукт і їхнє уявлення розбігається з тим, що ми як виробники їм пропонуємо. Або вони ніколи якісного продукту не отримували і коли їм пропонуєш якісний продукт, вони з першого, другого, третього разу не можуть оцінити».
10. «Забути термін фейк. Забути термін постправда. Це все новомодні вигадки того, що існувало давним давно. Я виріс у країні фейкових новин. Фейкові новини є двох видів. Це новини неправдиві і новини несправжні. Це не тільки новин стосується, а й тверджень, коментарів. З неправдивими більш менш зрозуміло, це коли нас повідомляють про те, чого нема. А несправжні – це коли надають значення тим подіям, явищам, коли такого насправді немає. Наведу приклад із воєнної реальності. 2015-й рік. Іде зима. Оголошується, що для українських вояків закуплюється на зиму теплих шкарпеток на 6 мільйонів гривень. Це є несправжня новина, тому що ми не знаємо, скільки пар шкарпеток закуплено на ці 6 мільйонів гривень. Ми не знаємо, скільки в цьому разі коштує одна пара шкарпеток. Ми не знаємо, скільки з цих шкарпеток пішло на фронт, скільки в тилові частини, скільки в навчальні центри. Натомість ми знаємо, що витрачено 6 мільйонів і все».
11. «Кожен має навчитися бачити сенс за тими фактами, цифрами, сумами, які нам називають. Це одна із запорук того, що ми уникаємо омани і самомани і краще орієнтуємось у тому, що відбувається».
12. «Ніколи не обмежуйтесь читанням заголовку. Якщо це дуже суперечливе питання, ідіть ще далі, намагайтеся з’ясувати, чи є там вихід на першоджерело, розкривайте його. Перевіряйте вихідні дані, іноді це може бути сторінка чи навіть сайт, щоб запустити новину. Обов’язково ставте собі запитання, кому це вигідно».
13. «Нам не потрібні нові лідери, нам потрібні ті, хто робить роботу. Вони є тут. А якщо їх нема, то ніякі лідери нічого не зроблять».
14. «Найбільшим міфом українського телебачення є міф про вплив українського телебачення».
15. «Радіо не сковує людину так, як телебачення. І воно не нав’язує так, як телебачення. Людина охочіше телефонує на радіо, щоб висловити свою думку. Вона не так боїться радіо».
Текст та фото: Наталя ХВЕСИК (Перший)
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
