На світанку 8 квітня 1951 року тисячі мирних мешканців Західної України розбудив раптовий прихід до їхніх домів солдатів з рішенням радянської влади про негайне виселення навічно членів організації свідків Єгови.
У сотні товарних потягів повантажили та відправили в сибірському напрямку 6140 чоловіків, жінок та дітей, які не вчинили жодного злочину, а постраждали лише за свою віру.
* * *
Сучасним громадянам України, які вільно користуються свободою віросповідання, важко навіть уявити, що релігійна приналежність могла стати причиною такого жорстокого ставлення. Що ж спонукало радянську владу прийняти рішення про репресії?
«Свідки Єгови не отримали визнання від радянської влади і від 1939 року проводили свою діяльність підпільно. Проведення богослужінь і читання Біблії та релігійної літератури кваліфікувалося владою як антирадянська діяльність. У цілком таємній записці Сталіну міністр державної безпеки СРСР Віктор Абакумов зазначив, що свідки Єгови активно діють і до них долучаються нові віряни. Тому «з метою припинення подальшої антирадянської діяльності» він запропонував виселити свідків Єгови з України, Білорусі, Молдови, Латвії, Литви та Естонії до Томської та Іркутської областей», - пояснює Костянтин Бережко, кандидат історичних наук, який 16 років досліджує радянські репресії.
З Волинської області було депортовано 402 особи.
Серед них — Григорій Ханзелко, якого разом з матір’ю та тіткою виселили з тодішнього Локачинського району. Григорій пригадує події ночі, коли до них прийшли солдати і повідомили про виселення.
«Нам дали дві години на збори… О 7 годині ранку під'їхала машина. По дорозі ми бачили, що біля інших свідків теж стояли машини. На вокзалі була черга машин до «товарняків», у які завантажували людей з різних сіл. Прибігали родичі, щоб попрощатись і хоч булку хліба передати на дорогу, але їх не допускав конвой зі собакою. Перед відправленням солдати засунули двері у вагоні. Люди на пероні почали плакати, махати руками, гукати: «Прощавайте!». Почувся довгий гудок паровоза, і поїзд рушив в дорогу», - розповідає Григорій.
За одну ніч життя тисяч людей кардинально змінилося і вони втратили все, що мали. Та це зовсім не зламало свідків Єгови.
«Ми сходилися в одну хату і читали, співали там… Ми побачили, що потрібні в Сибіру: багато людей хотіло дізнатися більше про Бога. Спочатку було важко, але усвідомлення того, що я страждаю за Боже ім’я разом з іншими свідками, додавало радості», — ділиться спогадами 90-річна Олена Карпюк, яку разом з сім’єю виселили із с. Гряди Іваничівського району.
Ні важка праця, ні суворі умови життя не зламали свідків Єгови. Аж у 1965 році, через 14 років, відповідно до Указу Виконавчого Комітету СРСР, «вічне» заслання для свідків Єгови закінчилося, і їм було дозволено покинути місце виселення.
Тож чи операція «Північ» була успішною? Аж ніяк, вважає Орест Проданюк, речник свідків Єгови на Волині.
«Виселення до Сибіру не зупинило діяльності свідків Єгови. Їхня зразкова поведінка і любов до ближніх посприяла тому, що місцеві жителі почали цікавитись знаннями з Біблії. Повернувшись з місць виселення, свідки Єгови продовжили активно ділитись знаннями з Божого Слова. Зараз в Україні налічується майже 130 тисяч свідків Єгови, серед яких коло 3 тисяч у Волинській області», - зауважує Орест Проданюк.
Справді, перед лицем жорстоких репресій може вистояти тільки міцна, щира віра і глибоке переконання!
Текст: Вікторія НАУМЕНКО
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
