Мешканка Ратного Тетяна Пірожик, після того, як втратила руку на виробництві, навчилася однією рукою оздоблювати короваї - і стала популярним кондитером.
У 19 років Тетяна Пірожик із Ратного ледь не загинула на виробництві. Залишившись із однією лівою рукою, мужня полісянка не зламалася: стала віртуозом–кондитером, хористкою у церкві і берегинею гарної родини, пише газета «Волинь нова».
«Я БУЛА ХУДЕНЬКА, КІСТОЧКИ ТОНЕНЬКІ, ДРОБИЛИСЯ МОМЕНТАЛЬНО…»
Мама у Тетяни померла рано, під час пологів, коли народжувала молодшу сестричку. Жили без розкошів, а завжди хотілося чогось смачненького. Тому Тетяна змалку мріяла стати кондитером – аби завжди мати на столі тістечка й печиво. А ще любила співати.
Вивчилася на майстра хлібобулочних виробів. Влаштувалася на роботу на комбінат в Ратному. Якось під час нічної зміни на комбінаті і сталася біда…
«Усе сталося просто блискавично. У якусь мить мою руку затягнуло в барабан з ножами. Я була худенька, кісточки тоненькі, дробилися моментально, за лічені секунди не стало кисті, ліктя, вище нього — аж до плеча», - пригадує жінка.
«Може, і всю мене змололо б, якби робітник–тістоміс не вимкнув обладнання й не кинувся рятувати. Я — хустину з голови, кричу: «Зав’язуй, бо кров’ю зійду». Ще й сама допомагала йому, поки не знепритомніла», - розповідає Тетяна.
«ВЧИЛАСЯ ОДНІЄЮ ЛІВОЮ КАРТОПЛЮ ЧИСТИТИ»
У лікарні хірурги нічим утішити не могли, порадили звикати жити без руки. Таня плакала, бо шкодувала батька. Думала, буде опорою для нього, для молодших сестер, а вийшло по–іншому: сама стала безпомічною.
З лікарні повернулася у рідний Вужиськ. Сім’я велика, клопотів багато. І Таня бралася за все: картоплю однією лівою вчилася чистити, буряки на полі обрізувала, льон збирала. Хотіла довести і людям, і собі, що не є безпорадною калічкою.
Згодом вийшла заміж. Батьки судженого не перечили, що вибрав собі за дружину саме Таню. Жили на одній вулиці, працьовиту дівчину знали змалечку. Ніколи й словом не дорікнули ні синові, ані невістці. А вони з Федором, до речі, завжди давали собі раду, ще й рідні намагалися підсобити. Після весілля перебралися у квартиру в Ратному.
На запитання про те, як швидко вдалося навчитися однією лівою рукою пеленати діток, ліпити вареники, пекти диво–короваї, жінка має готову відповідь:
«Навіть якби я обох рук не мала, то без роботи не сиділа б, у хід пішли б ноги. Головне — хотіти».
За випічку взятися ще й скрута змусила. У 1990–ті роки пенсії вчасно не платили, зарплату чоловікові теж боргували. Тож Тетяна з рідними з власного городу зерно мололи, зі свого борошна і хліб стала пекти, і печиво, і перекладанці різні.
Оцінили незабаром кулінарний талант Тетяни Пірожик і сусіди, знайомі. Почали замовляти торти, короваї. Підросли син і донечка, найперші мамині помічники, допомагали і тісто місити, і оздоблювати вироби.
«БУВАЄ, ДО ПІВНОЧІ СИДЖУ, МАРУДЖУСЯ З КОЖНОЮ ПЕЛЮСТОЧКОЮ…»
Син Тетяни став священиком. «Завдяки синові я в церковному хорі співаю. Він ще школярем ходив, а згодом, як формувався хор у храмі святого Агапіта Печерського, і мене переконав спробувати. Завжди перед тим, як пекти коровай, брала благословення в батюшки. Тепер маю вдома свого священика», - розповідає жінка.
«Перед тим, як місити, молюся. Як не справляюся місити сама, то наймолодшу сестру прошу на поміч. Буває, до півночі сиджу, маруджуся з кожною пелюсточкою, щоб квіточки були як живі», - каже майстриня.
Вона навіть освоїла комп’ютер, аби бути в курсі сучасної оздоблювальної моди, має багато спеціальної літератури.
Тетянині короваї й торти користуються популярністю, клієнти кажуть – справжні витвори мистецтва. У школі любила малювати, ліпити з пластиліну, а тепер це стало в пригоді.
Втім, жінка жартує, що кондитером вона стає у свій вільний час. Бо ж є і живність, і городи, і рідні.
На заголовному фото: Тетяна Пірожик (фото Олександра Дурманенка, Волинь нова)
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
