Замість пікселя – мазепинка і вишиванка: історія найколоритнішого артилериста ЗСУ у степах Донеччини

Замість пікселя – мазепинка і вишиванка: історія найколоритнішого артилериста ЗСУ у степах Донеччини

Цього військовослужбовця впізнаєш одразу, навіть без попереднього знайомства — «Лебідь», заступник командира батареї з озброєння артдивізіону 63 окремої механізованої бригади, завжди носить мазепинку і вишиванку замість стандартного «пікселя».

За його плечима вже понад сім років бойового досвіду — починав механіком-водієм САУ, а тепер вже отримав офіцерське звання і допомагає керувати батареєю. У розмові з кореспондентами АрміяInform «Лебідь» розповів про свою військову службу і як це бути найколоритнішим військовослужбовцем у бригаді.

«Командири просили сфотографуватися»

— Родом я з невеликого села на Львівщині, біля кордону з Польщею. Завжди любив ходити у вишитих сорочках, цікавився історією. На початку великої війни, коли ми ще були на Волині, з дому мені надіслали костюм. Я ще жартував, що діда хоронили й з нього зняли. І ходив так, всі спочатку дуже дивувалися, — згадує «Лебідь».

Пізніше він отримав з дому і чорну вишиванку, «як у повстанських піснях». Зверху вдягав маринарку, бронежилет і так вирушав на кожен виїзд. Ніхто з командирів не був проти, навпаки, навіть просили сфотографуватися.

— Пізніше знайшов людей, які роблять історичний одяг, вони мені зробили безкоштовно кашкета. Тут вже на Сході місцеві дивувалися, хтось скоса дивився, інші посміхалися.

А ще у «Лебедя» є прапор України, який побував на знаменитому Венеційському фестивалі. У 2022 році до підрозділу приїжджали журналісти, які мали вирушати до Італії. Вони попросили у бійців прапор, ті його підписали й зрештою його продемонстрували у Венеції на знак підтримки України.

«Нам давали 2-3 тижні, що ми там витримаємо»

Військова служба для «Лебедя» почалася ще у 2016 році. Під час АТО/ООС він служив у 24 окремій механізованій бригаді імені короля Данила механіком-водієм самохідної артилерійської установки 2С1 «Гвоздика».

За часів АТО/ООС його підрозділ виконував завдання поблизу Соледара, воював на Світлодарській дузі. Пізніше були Мар’їнка, Торецьк. Офіцер згадує, що тоді війна була зовсім іншою у порівнянні з нинішніми реаліями.

— Тоді не було настільки багато роботи, як зараз. Ми спокійно виїхали, відпрацювали й відкотились. Тоді ти не переживав про безпілотники, працювали прямо в полі. Було набагато простіше. Зараз ми працюємо тільки вкопані. Втім у стаціонарної роботи є і переваги: не потрібно час на виїзд, наведення. Нині від передачі цілі до пострілу — 3 хвилини, — пояснює він.

У 2020 році «Лебідь» звільнився з армії, хоча зізнається, що довгий час сумував за службою. Велика війна застала його у Німеччині, де він на той час працював далекобійником.

— За два дні я вже повертався додому і на третій день був у частині (у 24 бригаді — Ред.). Коли я звільнявся з армії, відразу казав: не треба мене шукати, я сам приїду. Втім на той час було дуже багато добровольців і штат бригади був вже сформований, тому мені запропонували приєднатися до іншої, — згадує він.

Після цього підрозділи отримали техніку, деякий час пробули на полігоні, потім перебували на охороні кордону на Волині й паралельно проходили злагодження. У квітні 2022 «Лебідь» та його екіпаж САУ «Гвоздика» вирушили на Миколаївщину, де на той час росіяни наступали з наміром окупувати південь України.

— Нам давали 2-3 тижні, казали, що більше ми там не витримаємо. А ми в результаті протрималися до жовтня аж поки не дійшли до берега моря. Потім нас відправили на Бахмут. Там все летіло з усіх сторін, для артилерії там було дуже складно працювати, пробули там близько двох місяців.

«За добу з однієї гармати вистрілювали 40 снарядів»

Вже понад рік «Лебідь» з артилеристами воює на Лиманському напрямку: — Зараз наше основне завдання — стримувати ворога. Тільки бачимо якісь штурмові дії, 3-4 хвилин і робимо перший постріл. У дивізіоні є аеророзвідка, яка нам передає цілі для ураження.

Він розповідає, що часом за добу з однієї гармати вистрілювали 40 снарядів, за кожної можливості намагалися стріляти по максимуму. Але за два роки характер бойових дій дуже змінився й ускладнився через безпілотники.

— Тільки виїжджали, ворожі «пташки» нас вже бачили і починалися «приходи». Доводилося від’їжджати на відстань, де вже не діставала їхня артилерія. Перший час постійно були в русі, спали по 2-3 години прямо в машинах.

Останнім часом на Лиманському напрямку росіяни збільшили кількість штурмових дій, в тому числі з бронетехнікою. — Ворог намагається до зими якомога більше захопити, — розмірковує «Лебідь».

З отриманням офіцерського звання у нього стало значно більше небойової роботи. — Я відповідаю за стан техніки, не тільки бойові одиниці, але і «буханки», пікапи. Все, що їздить і стріляє. Стало більше роботи з документами, тепер я точно в УПА, паперовій армії, — сміється «Лебідь».

Наразі у його підрозділі є вакантні посада командира гармати, навідника, потрібні розвідники-далекомірники, бусолісти, водії.

— У 2022 році не треба було нікого шукати, всі самі йшли. Зараз таких менше, всі чомусь чекають до останнього, але якщо тебе мобілізують, то в ТЦК вже обрати бригаду чи посаду буде неможливо, — додає артилерист.

За його словами, у навчальних центрах зараз мобілізованих навчають вже з урахуванням бойового досвіду, а не тільки по підручниках. — Щоб гармата зробила один постріл, для цього потрібно залучити багато людей, насправді це ціла операція, — пояснює офіцер.


Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.

Залишити коментар
#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина Понад 70 тисяч кв. м маскувальних сіток для воїнів сплели волонтери у Луцьку
Наступна новина Родині загиблого воїна з Волині вручили орден «Хрест Героя»
Останні новини
Схожі новини

Публікації відсутні