25 вересня провели в останню путь мужнього воїна, Героя Віталія Кавку з Рожища.
Про це повідомляють у Рожищенській міської раді.
«Тих, хто правильно розуміє значення слова «обов'язок», багато і за останній сім місяців стало ще більше. Вони різні. Бідні й заможні. Публічні й скромні. Вони рвуть своє серце і підставляють Батьківщині своє плече. Таким був і 27-річний Віталій Кавка з Рожища», – повідомляють у міськраді.
Під час повномасштабного вторгнення росії на територію України Віталій Кавка працював у Німеччині. Зачувши, що війна постукала вибухами на Волині, усе кинув і вже 2 березня став на захист рідної країни.
За плечима мав лише півтора року строкової служби в прикордонних військах, але велике бажання боротися за рідну країну проти клятого ворога.
«У двох словах не можна розказати та передати, яким був Віталій. Він був тією людиною, яка увібрала в себе усі найкращі чесноти. Дуже добрий й завжди йшов на допомогу. Світла душа, цілеспрямований та легкий на підйом до будь-яких справ. Завжди щирий та усміхнений. Він шукав у всьому позитив та проживав кожну хвилину так, щоб усі запам’ятали його як життєрадісного хлопця», – кажуть найближчі друзі.
Те, що рожищанин не опускав руки навіть у, здавалося, безвихідних ситуаціях, можна дізнатися з коротеньких відео, які записував і викладав у соціальну мережу. Завжди усміхнений, завжди веселий. На одному з них Віталій розмовляє із загиблим Володимиром Лепою з Рудні. «Ну, як тобі такі «заробітки»?», – жартома запитує побратима, підкреслюючи безглуздість розмов недалеких людей про високу зарплатню військових. «Зашибісь», – відповідає той, покурюючи цигарку, а на задньому фоні виразно чути канонаду обстрілу.
«Не здаватись! Ніколи і ні в чому, якщо за тобою правда», – з таким гаслом йшов по життю, з таким і загинув 10 вересня поблизу населеного пункту Мале Веселе на Харківщині.
Коли громада оплакувала загиблого при зачистці цього села захисника України Володимира Лепу з Рудні, з'явилася інформація, що там же загинув і Віталій Кавка. Рідні розпочали пошук, вірили, надіялися, що живий. Та через кілька днів їх сподівання розбилися об страшну реальність – загибель рідної людини підтвердили.
Живим коридором у неділю, 25 вересня, громада востаннє зустрічала Героя. Сила-силенна людей, серед яких левова частка – молодь, потяглися на вулицю Калнишевського, до батьківського дому загиблого. Вся дорога від початку міста, де зустріли машину з тілом, аж до самої оселі, була вкрита квітами і полита сльозами чоловіків і жінок, які на колінах віддавали шану Героєві, котрий загинув заради життів мільйонів українців.
Не довго побувши вдома, траурна процесія вирушила до Свято-Михайлівського храму. Тут священники ПЦУ відспівали загиблого Віталія Кавку та помолилися за його душу. Під звуки поховального маршу й військового залпу молодого захисника провели до місця вічного спочинку та схоронили на символічній Алеї Слави, поруч із такими ж патріотами України – Героями Небесної варти.
«Обіцяв, що повернеться живим… Дуже боляче… Багато спогадів та хороших справ Віталій залишив на цій землі. Він завжди буде жити в наших серцях із відчуттям великої вдячності за все. А особливо за те, що захищаючи наше майбутнє – втратив своє», – втираючи сльози кажуть друзі.
Віталій був гідним сином України. Він не словами і крилатими гаслами, а власним життям довів, що любить свою Батьківщину.
«Перший» висловлює щирі співчуття рідним Героя…
Читайте також: У Ратнівській громаді попрощалися з Героєм
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
