Найстарша жителька Володимира-Волинського Євдокія Дудко, яка відсвяткувала свій 105-річний ювілей, готує до видання свою третю збірку.
Про долю жінки розповідає Слово правди.
Народилась вона у 1915 році на Донеччині, здобула освіту у Слов’янському педучилищі, а розпочала вчительську діяльність у місті Краматорську у 1934 році. У цьому ж місті Євдокія вийшла заміж та народила доньку, там же застала її війна, що змусила разом з дитячим будинком, де працювала, покинути рідні краї та відбути у далеку евакуацію – у місто Прокопівськ, що в Західно-Сибірському краю.
Коли від фашистів звільнили Полтаву, жінка повернулась у місто Лохвиця, де працювала в дитячому садочку.
Її чоловік Андрій Іванович за фахом теж вчитель, але пройшов усю війну у званні капітана-артилериста. Після перемоги 1945 року чоловік забрав дружину на лікування у Німеччину, де він служив. Через два року Дудки повернулася в Україну, у місто Володимир-Волинський.
Тут Євдокії Якимівні одразу запропонували роботу у восьмирічній школі, згодом перевели у жіночу. На вчительській роботі залишалась аж до виходу на пенсію у 1985 році.
Вона складала для школярів дидактичні вірші за програмними темами та для розвитку їхньої цікавості на уроки читання та виховні години. На жаль, ці її творчі доробки не збереглись.
Також жінка писала вірші. Бувало, за ніч могла написати один, а то і більше. Уже видано дві її книги – «Все життя прожила за дзвінком» (презентована у жовтні 2012 року) та «Спогади» (презентація відбулась у вересні 2014-го).
У творчому процесі знаходиться третя книга, що має назву «Учитель».
Загалом Євдокія Дудко написала вже більше трьохсот віршів. Зараз, щоправда, робить це не часто, здоров’я не дозволяє.
Напередодні Дня міста до Євдокії Дудко завітав заступник начальника управління соціального захисту населення міськвиконкому Володимир Коломий.
Читати також: Без спиртного, цигарок і один день на тиждень без їжі. Лучанин відзначив сторічний ювілей