3 тижні були в окупації: багатодітна мама відправила дітей в Луцьк, а сама з чоловіком пішла служити

Того ранку вони прокинулися в іншій реальності: діти під окупацією зі старенькими батьками. Півторарічну Сольку жінка ще грудьми годувала. А 25 лютого о 10 ранку 46-річна Леся Литвинова разом із чоловіком Владиславом прийшла до одного зі столичних військкоматів. До ночі стояли в черзі, щоб долучилися до лав ЗСУ. «Це було єдине, що ми могли зробити», – каже жінка.

Їхню історію розповіли на сторінці фонду «Повернись живим» у фейсбуці. 

Леся — телережисерка, 15 років працювала на каналах СТБ та «Інтер». 2014-го створила волонтерський центр «Фролівська 9/11», допомагала переселенцям. Її благодійний фонд «Свої» опікується паліативними пацієнтами, надає кисневі концентратори хворим на коронавірус. Леся має п’ятьох дітей — 26 річну Анастасію, Поліну, 22 роки, 13-річного Віталія, 8-річну Варвару та Соломію, 2 роки. Влад родом із Донецька, залишив рідне місто з початком російсько-української війни. В обох це не перший шлюб. Жодного військового досвіду не мали.

У родині домовилися заздалегідь, що в разі великої війни збираються вдома. Мають будинок у дачному кооперативі біля лісу між Димером і Гостомелем.

«Не уявляли, що росіяни підуть на Київ. Але думали, що столицю бомбитимуть, тому краще виїхати за місто, — розповідає Леся. — 24 лютого встигли привезти з Києва батьків і середню доньку. Старша поїхала до свекрухи. У мене тоді ще жили двоє підопічних зі Станиці Луганської – жінка з онкологією і її чоловік. Ми мусили їхати в Київ до фонду. Мали повернутися наступного дня, але жодного шляху вже не було».

Родина Лесі була в окупації три тижні.

«Не було світла, харчів. Діти інколи ловили зв’язок: «Мама, не хвилюйся, у нас все нормально. Тут літає й вибухає. Але собаки з лісу притягли пів косулі, яка на чомусь підірвалася. Її між сусідами поділили й маємо бульйон. Якась тітонька для Солі дала кружку молока», — згадує Леся.

Не було світла, харчів. Діти інколи ловили зв’язок: «Мама, не хвилюйся, у нас все нормально. Тут літає й вибухає. Але собаки з лісу притягли пів косулі, яка на чомусь підірвалася.

«Те, як рідні вийшли з окупації — це мій персональний рахунок до росіян, — веде далі. — Домовилися місцеві з орками, що дадуть пройти пішки й без телефонів, із речей — тільки документи. Навіть тварин не дали забрати. Мосту в Демидові вже не було. Вони йшли через річку у воді. Я чекаю, а в новинах кажуть: мирні намагалися вийти, росіяни почали стріляти, є загиблі й поранені. А я нічого не можу. За 3 години зателефонували, що живі. Мене ротний відпустив із ними переночувати. Зранку відправила їх у Луцьк до друзів».

Леся і Влад служать разом в інженерно-саперному взводі 207-го батальйону тероборони ЗСУ.

«Перший місяць були у стрілковій роті. Потім її розформували. Я чомусь опинилася у зв’язку, а Влад — у саперному. Коли з’явилася вакансія, перейшла. Комбат довго вмовляв цього не робити. Чоловік і дружина не мають служити разом. Якщо з кимось щось трапиться, у дитини повинен лишитися хоч один із батьків. Але для нас обох ми — єдине, до чого можна дотягнутися з нормального життя. Нам треба бути разом».

Влад і Леся розповідають, що досі вчилися саперній справі безпосередньо у підрозділі. Кілька досвідчених людей показали, що вміють. Сапери самі знаходять літературу, опрацьовують, обмінюються. У державні навчальні центри потрапити складно — черга в місяці. За весь час повномасштабного вторгнення росії Леся провела з дітьми сукупно тиждень:

«Я можу не служити, за законом. Але людей бракує. Не хочу, щоб мої діти були наступними. Це треба закінчити зараз. Інакше залишимо їм. Краще хай у спадок буде сад. До війни почали саджати його біля дому», – каже Захисниця. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Диво на Житомирській трасі: як подвиг воїнів волинської бригади зупинив наступ росіян на Київ

 


#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина У Луцьку стартував мистецький проєкт, який претендуватиме на два світових рекорди. ФОТО
Наступна новина У Луцькому районі в пожежі обгоріла жінка, її шпиталізували
Схожі новини