Часто ми засуджуємо інших людей за певні вчинки чи навпаки бездіяльність.
Буває, що цього ми за собою навіть не помічаємо.
Здається, що це просто звичка, але американський коуч та мотиваційний спікер Габріель Бернстайн переконує, що схильність до осуду інших більше схожа на залежність.
У своїй книзі Judgment Detox: Release the Beliefs That Hold You Back from Living A Better Life, яку цитує The Huffington Post, вона наводить ознаки того, що засудження інших отруює нас самих.
Засуджування наче похмілля
Коли ми судимо інших, то отримуємо миттєвий удар самовдоволення, але підсвідомо знаємо, якими є насправді.
Щойно наші високі орієнтири "збиваються", ми відчуваємо потребу засудити когось іншого.
Цей цикл ослаблює нас психічно і фізично.
Засуджуючи інших ми ізолюємо себе
Залежність від осуду виникає від наших страхів.
Можливо у дитинстві хтось вам сказав, що ви недостатньо хороший, або ви зіштовхнулися із якоюсь іншою травмою, яка залишила у вас відчуття тотальної одинокості.
Щоб уникнути повторення цього болю, ви вказуєте іншим на їхні недоліки, однак у такий спосіб ви ще більше посилюєте свою самотність.
Осуд перешкоджає зціленню
Ми повинні бути готові подивитись у темряву, щоб побачити світло.
Наступного разу, коли у вас виникне бажання засудити інших, запитайте себе, який момент з вашого минулого заставляє вас відчувати себе таким чином.
Щойно ви зможете зрозуміти себе, почнеться ваше зцілення від страхів.
Засудження когось робить вас безсилими
Багато людей почуваються безпечніше, коли засуджують, як ніби вони мають контроль над власними обставинами, але ненависть лише породжує більшу ненависть.
До речі, години, які ви витрачаєте на те, щоби обговорювати новини, можна було би використати набагато позитивніше, наприклад, попрацювавши волонтером у галузі, яка вас хвилює, взяти участь у творчому процесі чи провести якісно час із людьми, яких ви любите.
Одужання від засуджувальної залежності повертає нам нашу силу і надихає оточуючих.