Історичні факти, відомі будь-якій пересічній людині, які самі історики часто ставлять під сумнів.
1. Нерон грав на арфі та співав, поки горів Рим
Давньоримські історики часто описували пожежу Рима, але ніхто з них не називав Нерона добрим правителем. Діон Касій та Гай Светоній вважали, що імператор нічого не робив, щоб врятувати місто від пожежі. Про допомогу постраждалим зі сторони Нерона пише лише Тацит. Але доказів того, що він грав на арфі чи декламував вірші немає. Імператор справді любив мистецтво. Припускають, що недоброзичливці підмітивши це, рознесли слух про виступи Нерона під час пожежі.
2. Спартанці вбивали слабких дітей
Плутарх пише, що спартанці приносили дітей старійшинам. Ті вирішували, залишити дитину живою чи кинути в прірву. На її місцезнаходження Плутарх чітко вказує. Археологи досі не знайшли там останків немовлят. У той самий час афінський Соран Ефеський написав працю "Як розпізнати новонародженого, який заслуговує вигодовування". Закликає залишати хворих дітей помирати. Тож подібні традиції могли існувати у всьому грецькому світі.
3. Наполеон був низького зросту
Імператор Французів Наполеон Бонапарт мав зріст 170 см. Для його часу це був середній показник. Наполеон міг виглядати низьким на фоні гвардійців. До гвардії брали лише високих. Міф про низького Наполеона із комплексами розпустили англійці.
4. Марія-Антуанетта сказала: "Хай їдять тістечка"
Ця фраза вперше згадується у "Сповіді" Жан-Жака Руссо. Там він описує безіменну принцесу. Почувши, що селяни голодують вона сказала: "Хай їдять бріоші". Бріоші - це пиріжки з солодкого тіста. Коли Руссо писав "Сповідь", Марія-Антуанетта була ще незаміжньою принцесою. В часи Великої французської революції вираз ніхто не згадував. Королеву тоді називали "мадам дефіцит", бо вона любила розкіш.
5. Цезар сказав "І ти, Бруте" перед смертю
Вперше цю фразу, саме в такій формі використав англійський драматург Вільям Шекспір у своїй п'єсі "Юлій Цезар". Римські історики свідчать, що імператор сказав "Kai su, teknon?", що з латини означає "І ти, дитя?". Мав на увазі Марка Юнія Брута, свого молодого друга. Також не відомо точно, чи була це остання фраза Цезаря. Він міг ще щось сказати.