- Олено, робіть тут рубрику про туфлі. Саме ті, що треба! – жартувала депутатка Ірина Патлашинська.
Вона була в кедах і цього дня садила рядок сосни у лісі під Галузією із головним лісівником Волині Олександром Кватирком.
У Людмили Кирди – кросівки з рожевими смужками, у Юлії Вусенко – кольору пудри. У Ористлави Сидорчук – чоботи з черепами та трояндами. ...Кросівки, чоботи, старі мешти – чого тільки не побачиш у той, коли волинські обранці вийшли в ліс садити дерева.
Важко сказати, кому належить ідея озброїти депутатів мечами Колесова, але то вперше в історії цієї ради ліс не ділить, а єднає.
- І навіть «Свобода» є, – перемовлялися між собою учасники та учасниці дійства, натякаючи, що критикувати лісівників за все на світі – топ-тема волинських свободівців.
Але вони прийшли. Щоправда, без головнокомандувача Анатолія Вітіва, та все ж поважним представництвом.
Тут же, на ділянці лісу в кварталі 51 і на вотчині Маневицького лісгоспу за головнокомандувача був... митрополит Луцький та Волинський владика Михаїл. Бачте, яка благословенна справа?
* * *
Традиційно у сесійній залі Волиньради лісові теми звучать гостро. Дебати, дискусії, комісії, претензії, доповіді... Хто працює, той і на горіхи отримує. Попри це, коли їдеш в громади, часто чуєш, що в багатьох місцях чи не єдиним потужним платником до бюджетів є лісові господарства.
Ліс – справа мирна, вирішили довести у Волиньраді і затіяли подію, яку ще минулої каденції провести нікому в голову не прийшло: волинські депутати вперше в історії подібних акцій дружно вийшли садити ліс на Маневиччині.
І може, хтось очікував, що над сіянцями та пеньками як блискавки літатимуть взаємні звинувачення, але – ні. Садити, то садити – і прийшли такою дружною командою, що команда Волинської ОДА, яка садила ліс десь біля села Сокиричі напередодні, виглядала надто скромно на цьому фоні. Вміють не тільки недовіру висловити))
«Тюрма - направо, лісгосп – наліво!»
- Тюрма – направо, лісгосп – наліво! – підказуватимуть дорогу перехожі, всім хто блукав того ранку в Маневичах і звернув не туди до лісгоспу.
Збір у Маневичах. Туди більшість депутатів їде свом транспортом. За деякий час, впізнати місце, де депутати садять ліс, можна буде за вервечкою машин…
Фракція «За майбутнє» - найбільш дисциплінована, тут майже у повному складі. «Сила і часть» - тут. «Аграрна партія» - тут чи не вся. «Батьківщина» - тут... Людмила Кирда мала щастя нікуди не їхати, бо Маневичі то її сторона, тому і вона цього дня почувала себе трохи господинею.
Не тільки сесіями не гребує нардеп Вячеслав Рубльов, він і ліс прийшов садити...
- Чекаємо владику і їдемо! – командує голова облради Григорій Недопад. – Хто не встигне, скидаємо локацію.
За хвилину прибуває владика Михаїл. Григорій Недопад та його перший зам Юрій Поліщук йдуть зустрічати. Той приєднується до картатого гурту.
Ще за хвилину до нього приєднається і команда «Європейської солідарності»: Юля Вусенко, Ірина Патлашинська, Ористлава Сидорчук, Віктор Харчук...
На правах господаря директор Маневицького ЛГ Володимир Родіон, один із асів лісової справи на Волині, запрошує у хол лісгоспу показати, як лісівники Маневиччини просто там бачить все, що робиться на 52 тисячах гектарів лісу.
5 камер. Монітори в кожному лісництві. Центральний пункт у лісгоспі. Бачать дим – миттєва реакція. У лісництвах є 9 пожежних машин, встигають оперативно доїхати на ЧП.
- Бачу, що де робиться зі свого телефона, демонтрує Володимир Родіон.
Згодом лісівники повезуть обранців кудись у напрямку хутора Лоше.
- Зліва хата моєї тещі! – оголосить в автобусі депутат Юрій Ройко.
У нього коріння хоч і ківерцівське, але починав працювати колись саме тут – у лісгоспі, який тепер – поліський. Тут же був другим секретарем райкому комсомолу. Тут і одружився.
«Велике будівництво» по-лісівничому…
Досі у відмінному стані
За Маневичами – дорога на Галузію через ліс. Виявляється, лісівники в місцевих лісах розбудували таку дорожню інфраструктуру, що цими шляхами їздить громадський транспорт, а не тільки ліс возять чи кіньми за дровами...
- До 2007го 25 років поспіль у лісі нічого не будувалося. Це перша дорога в області, сполучила Маневичі та село Вовчецьк, згодом ми продовжили дорогу на Галузію. З 2007 і до 2020го будівництво доріг не зупинялося. Торік ми зробили паузу, щоб відремонтувати діючі дороги. Їх у нас на Волині біля тисячі кілометрів, - каже Олександр Кватирко.
- Велике будівництво по-лісівничому, - жартує Григорій Недопад. – Але починав ще Ющенко.
- Ще була Юлія Володимирівна при владі... – згадав Григорій Пустовіт, він же колишній очільник «Батьківщини».
Ексгубернатор депутат Володимир Бондар усміхнувся.
- При владі був ваш покірний слуга, тоді ми цю дорогу і робили, – додав.
Ми спиняємося в лісі. Володимир Родіон демонструє ділянку, де триває рубка головного користування, і розкладає «на полички» математику лісозаготілі.
- Тут заготовляється пиловник хвойний. Класу С, А, В, і дрова для промислового і непромислового використання. От дивіться: є куб деревини, його середня ціна 1200 гривень. В першу чергу з цього куба платимо 200 гривень лісової ренти, лісовий дохід. Далі – заготівля і вивезення, біля 300 гривень. На право власності на землю з куба – 10 гривень, на дороги – 20, на лісове господарство – 80. Лишається 160150 гривень прибутку. З прибутку торік сплачували 93% податку на прибуток. Отому його і не дуже хочеться показувати, бо що заробив, те продай... – розповідає лісівник.
- Треба піднімати тему... – реагують депутати.
Поки думають, як її «піднімати», перебираються побачити рубку догляду, а далі – на ділянку, де й має бути депутатський ліс.
Традиційно волинські ліси – рукотворні. Цього дня Олександр Кватирко всіх вразив цифрою: по війні на волинських землях було 17% лісу, тепер – 34%. Це означає, що не все так кепсько.
та Юлія Вусенко
«Аграрна партія»
- Загальна площа щорічних зрубів на Волині – майже 5 тисяч гектарів. 2300 ми відновлюємо рукотворно, решту 1300 шляхом сприяння природньому поновленню, а 1400 гектарів – природне відновлення. Бажаю нашу площу відновити. Щоб у всіх було бажання повертатися в ліс не один раз, – каже він.
Школярі задають тон, співають щось гарне про ліс. Депутати одягають дбайливо заготовлений лісівниками спецодяг, «причащаються» чаєм-кавою, жартують і роблять перші селфі на фоні сосен.
Далі – мечі в руки.
«У вас воздух сладкий...»
У лісівників цьогоріч у плані посадити 2400 гектарів лісу. 2 тис. уже посадили. 400 – в процесі...
Запитую у голови Волиньради, де він посадив своє перше дерево.
Той каже, у селі Ольганівка колись Рожищенського району. Там жила бабуся, там Григорій Недопад проводив своє дитяче дозвілля.
- Бабуся жила біля самого лісу. А поруч, метрів за 300, жив сусідлісник Михайло Ходзінський, у нього біля хати був питомник для сіянців сосни, малим постійно бачив, як їх проріджували й доглядали. В нього навіть жив маленький лось, той лісник гливи вирощував... В школі дерева садили, а вже коли став головою районної ради, то ми ліс садили часто, - згадує той.
керівник Держлісагентства України
Хто був при владі десь на Волині, той ліс садив хоч один раз. А от керівник фракції «Слуги народу» депутат Ігор Лісовський на Волині – з останнніх виборів. Каже, з деревами все склалося: два сина, кілька будинків збудував, які в Донецьку лишилися, тут - так само, а от з соснами справу мати – вперше.
Усміхається, каже: там, де він жив, на Донеччині – степ один...
- Я сюди приїхав – і дуже це гостро відчував. Приїжджаю, з машини виходжу – і тут таке повітря аж солодке! Кажу: «У вас воздух сладкий»... Розумієте? Місцеві, може, того не відчувають. Вже і я звик. А раніше – дуже було відчутно, оцей аж солодкий смак повітря волинського. . Недаремно кажуть, що це «легені України». Так є, міркував Лісовський, поки садив сосни.
і тут таке повітря аж солодке!»
А робота кипіла, рядки коротшали.
Нардеп Вячеслав Рубльов вигравав цю довгу дистанцію аж поки йому не сказали, що можна садити сосни густіше... Садив і розповідав про те, що першу подібну ділянку засадив у селі Брище під Луцьком, ще працюючи у центрі зайнятості, більше 10-ти років тому. Відтоді більше лісу не садив, тому тепер на запрошення голови облради відгукнувся охоче.
Тому – не відмовив на запрошення
- Слуги мусять бути першими, ніж господарі, – жартував навіть владика Михаїл.
Каже, він свої перші дерева садив у селі під Почаєвом на Тернопільщині, де ріс.
- Мене до цієї роботи долучив Олександр Михайлович (киваючи на Олександра Кватирка, який працював поруч). Це його заслуга. Бо до нього ніхто з керівників чомусь не пропонував нам подібного. Це дуже правильно, бо тут не просто садять ліс, а розказують, чим ліс живе і що в ньому відбувається. Щоб менше критиканів, а більше – поціновувачів, розказує митрополит.
Поки ми говорили з владикою, довелося змінити на посту Юлію Вусенко і стати йому до пари на рядок.
- Отако притоптуйте, притоптуйте... – вчив мене владика Михаїл.
* * *
Не встигла ногу натренувати в притоптуванні, як рядок скінчився. Хтось приніс чаю. Хтось жартував...
Поруч лісівники з трактора досаджували ще не до кінця засаджені 3 гектари.
Топ-тостом цього дня було побажання мати таке здоров’я, щоб цей ліс різати.
А різати його можна буде за літ 80-т...
- Ну все, попрацювали, потренувалися, тепер всі ділянки «Волиньприродресурсу», які треба буде рекультивувати після видобутку бурштину, будемо засаджувати ми, - жартував під завісу Григорій Недопад.
20 квітня – чергова сесія Волиньради. У порядку денному чимало серйозних майнових питань. Звіти керівників виконавчих органів влади. Зміни... Цікаво, як чисте соснове повітря вплине на взаєморозуміння у сесійній залі? Побачимо)
Текст і фото: Олена ЛІВІЦЬКА
на ювілей «Луцьксантехмонтаж». Але сосни – святе)
Іван Смітюх, Валентин Приходько, Андрій Мельник
З Олександром Кватирком