«Наше робоче місце - підвал. Не комфортно, не затишно, але результат завжди того вартий. Ось «Гномик» не дасть збрехати! – каже воїн 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого з позивним «Плюсик».
Він разом із побратимом «Гномиком» – оператори екіпажу наземних дронів. Хоча різниця у віці між чоловіками більше двадцяти років,«Гномику» – 47, а «Плюсику» – 25, надійність, доброзичливість та взаємопідтримка стали основою міцної бойової дружби.
Воїни нищать ворога дистанційно – з підвалів та бліндажів. Звідси «Гномик» та «Плюсик» керують підопічними – сталевими бойовими платформами, що встановлюють міни та підривають ворожі позиції. А для побратимів доставляють харчі, боєприпаси та інше забезпечення. Своїх роботизованих друзів «Плюсик» та «Гномик» називають з гумором – «Додік» і «Тарган».
«Додік» – кількасот кілограмовий велет, тому перевезення вантажів саме його робота. «Тарган» значно менший та більш маневрений, що робить його ідеальним для швидкої доставки вибухових «сюрпризів» ворогу. «Плюсик» не без задоволення оглядає сталевих побратимів:
– «Додік» з «Тарганом» ніби простенькі, але апаратура всередині потребує постійного догляду. Над цим працює не лише наш екіпаж, але й інші побратими. Також разом шукаємо рішення, щоб постійно вдосконалювати наші дрони.
– Але керувати ними – одне задоволення, – продовжує «Гномик». - До речі, і навчитися цьому нескладно. Пульт управління нагадує джойстик, як для ігор. Пам’ятаю, колись був справжнім асом, бо сиділи цілими днями і змагалися. Тепер бачу, що недарма.
«Гномик» додає, що сила їхнього екіпажу не лише в особистій майстерності операторів. Командний результат залежить від поєднання індивідуальностей.
– У нас різний досвід, різні погляди на виконання завдань. Тому часто радимось, шукаємо оптимальне рішення. «Плюсик» мені як син, тому я не дозволяю йому багато речей, які він хоче робити. Але одного разу, під час бойової роботи, ми втратили керування дроном і «Плюсик» вирішив, що піде відновлювати зв’язок вручну. На щастя, все пройшло добре, але нервових клітин у мене поменшало.
Попри всі відмінності, мотивація у чоловіків одна – зупинити ворога, не пустити до власної домівки. У «Гномика», який родом з Івано-Франківщини, там дружина, а в «Плюсика» на Рівненщині - батьки та кохана дівчина. У хвилини відпочинку побратими спілкуються про подальші плани, про мирне життя, пригадують найрідніших. А потім з новими силами стають до бою – за близьких серцю і за спільне майбутнє.