Триває лише другий мiсяць навчання у школах, а батьки дедалi активнiше скаржаться на кiлькiсть i складнiсть домашнiх завдань у дiтей, пише газета «Експрес».
Наприклад, мама восьмикласницi Олена Скачко просто пiдiрвала iнтернет своїм постом про те, що "не хоче вечорами робити з дитиною уроки", що сiмейнi вечори -- не для сварок, а для спiлкування, перегляду фiльму чи читання книжок.
«Але нi, потрiбно робити домашнє завдання. Iнакше завтра знову в щоденнику буде запис "неготова до уроку", а я буду страждати вiд комплексу материнської провини», – написала Олена.
Допис мами в соцмережi вподобали десятки тисяч користувачiв! Тобто чимало батькiв погоджуються з авторкою, що домашнi завдання завдають дуже багато клопоту. Може, варто скасувати їх? Тим бiльше учнi – тiльки за.
Та хiба таке можливо? Як свiдчить свiтовий досвiд – так. Але за яких умов? Говоримо про це з Вiктором Громовим, заслуженим учителем України, вiце-президентом Асоцiацiї директорiв вiдроджених гiмназiй України, Ольгою Сухомлинською, академiком Нацiональної академiї педагогiчних наук України, доктором педагогiчних наук, та Миколою Гузиком, народним учителем України, кандидатом педагогiчних наук.
- Як визначають кiлькiсть та складнiсть завдань, якi школярi мають виконати вдома?
О. Сухомлинська: Є методичнi рекомендацiї, розробленi Мiнiстерством освiти. Крiм того, є рекомендацiї в самих пiдручниках. Але все-таки обсяг домашньої роботи залежить вiд учителя. Зазвичай завдань дають значно бiльше, нiж рекомендовано. Основна причина – вчитель не встигає викласти матерiал на уроцi й вiддає його на опрацювання вдома, щоб не вiдставати вiд плану.
А потiм усi дивуються, чому на семестрових контрольних результати такi поганi. Учителям варто пам'ятати, що домашнє завдання – це засвоєння матерiалу, пройденого у класi, а не вивчення з нуля.
- Скiльки часу школярi повиннi витрачати на домашнє завдання?
О. Сухомлинська: В Iспанiї вченi унiверситету Ов'єдо вирахували цей показник щодо старшокласникiв. За їхнiм дослiдженням – не бiльше години. Саме такий час виявився оптимальним, щоби продуктивнiсть не переходила у втому. Бо тi дiти, якi навчалися понад 100 хвилин вдома, показували у школi нижчi результати, нiж тi, хто вчився 60 – 70 хвилин.
Що ж маємо в Українi? Якщо за двi години школяр дає раду домашнiй роботi – це щастя. А у спецiалiзованих школах на виконання "домашок" з профiльного предмета подекуди учнi витрачають шiсть-сiм годин. Це, звичайно, дуже багато.
Більше – читати далі