За останні 15 років безробіття в Україні досягло свого найвищого показника. Порівняно із 2016 роком, серед населення у віці 15-70 років цей рівень сягнув 9,5%, а серед працездатного населення – 9,9%. Цифри жахають – навіть у роки кризи, 2009 та 2014, вони були нижчими.
Зосередившись на проведені економічних реформ, яких вимагали договір про євроасоціацію та керівництво МВФ, влада геть спустила на гальмах формування дієздатної державної промислової політики.
Як наслідок – маємо: кількорічну глибоку кризу індустріального сектору, простій чи ліквідацію підприємств, скорочення кількості робочих місць.
Однією з реформ, яка безпосередньо призвела до зростання рівня безробіття, стало підвищення мінімального рівня зарплат. Звісно, з точки зору громадянина – крок позитивний і направлений на захист його інтересів. З точки зору ж економіки – це удар нижче пояса.
Реформа була введена без ґрунтовних розрахунків, не підкріплена відповідностями у зростанні продуктивності праці та в економічному зростанні. Все просто: не маючи, де брати гроші для зарплатних фондів, працедавці вимушені збільшувати заборгованість оплати праці, скорочувати робочі місця.
Ще одним аспектом проблеми є й величезні розміри прихованого безробіття. Згідно даних Державної служби зайнятості, у четвертому кварталі 2017 року 160 тисяч українців були працевлаштовані на неповну зайнятість, близько 23 тисячі осіб – примусово відправлені у неоплачувані відпустки, ще 29 тисяч отримали повідомлення про заплановані скорочення штату.
При цьому, мова лише про офіційні дані, реальні ж показники безробіття є значно вищими. Приміром, є вид штатних скорочень, темп яких не більше 10% на місяць – про них працедавець взагалі не мусить інформувати держоргани.
Дуже погано виглядає й ситуація із працевлаштуванням молоді. На цьому напрямі взагалі не вживається ніяких ефективних заходів. Серед молодих спеціалістів, випускників вишів, або людей із відсутнім трудовим досвідом у віці 15-24 років рівень безробіття практично у два рази вище середнього по економіці. Таким чином наразі молодь на ринку праці є найменш конкурентоспроможною групою.
Через відсутність дієвої політики розвиток різних регіонів відбувається дуже нерівномірно. Майже третина усього зайнятого населення зосереджена у м. Києві, Харківській, Львівській та Дніпровській областях. У той же час у Волинській, Вінницькій, Тернопільській, Рівненській та Кіровоградській областях проблеми відсутності роботи відчуваються особливо гостро. У середньому рівень безробіття у цих областях сягає 12%.
У порівнянні із 2016 роком показник економічно активного населення скоротився на 100,7 тисяч осіб, а чисельність зайнятого – впав на 120,5 тисяч осіб.
Ситуація, що склалася, стала логічним наслідком тривалої демографічної кризи, яку спричинило суттєве падіння рівня життя українців, зменшення народжуваності, збільшення смертності через занепад системи охорони здоров’я.
За 2017 рік населення України від 15 до 70 років скоротилося на 69,3 тисячі осіб. Левову частку у цих цифрах складає масовий виїзд громадян за кордон на заробітки через відсутність можливості отримати гідне життя в Україні.
Три місяці 2018 року наочно демонструють, що ситуація лише погіршується. Відсутні стимулювання розвитку промислового сектору, розвиток регіонів, робочі місця скорочуються, молодь не має можливості працевлаштуватись.
Не дивно, що українець законними і незаконними шляхами шукає кращої долі по закордонах, обходячи умови договорів «про Асоціацію» та «безвіз», заради яких економіка і опинилася у такому катастрофічному положенні.
За ментальністю ми давно вже стали жителями Європи, нажаль, фізична сторона нашого справжнього життя – лише страшний сон справжнього європейця.