9 травня в Україні остаточно перестало бути святом. Паради, концерти стали неактуальними, коли фактично будь-яке українське місто і село може бути обстріляним росією. Здається, ми остаточно відійшли від традиції святкувати те, що потребує скорботи і вшанування.
Дуальність останніх років, коли був і День пам’яті і примирення (8 травня), і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (9 травня) відходить на другий план.
Проте так було не завжди. У зовсім недавньому минулому лучани відзначали цей день помпезно.
«Перший» пригадав, як змінювались традиції та відшукав пам’ятні фото. За останні 16 років пройшла ціла еволюція.
2006 – заборона комуністичних стягів
У 2006 році, коли в країні при владі були «помаранчеві», відзначання Дня перемоги у Луцьку проходило без комуністичної символіки. Все інше – як і пізніше: урочиста хода від центру міста до меморіалу, а там – мітинг-реквієм.
2009 – БТР і більшовицька символіка
У 2009 році День перемоги відзначали парадом з військовою технікою, оркестром та мітингом на меморіалі. Тоді журналісти писали про перемогу у «Великій Вітчизняній війні», а учасники прийшли з георгіївськими стрічками й червоними прапорами з серпом і молотом.
2010 – кульки від Партії регіонів та мітинг ветеранів ОУН-УПА
У 2010 році День перемоги також святкували парадом військової техніки. Молодь одягнула військову форму часів Другої світової. Окрім традиційних на той час георгіївських стрічок, чимало присутніх на меморіалі тримали кульки з написом «Зі святом Великої перемоги! Партія регіонів». Їх там роздавали безплатно.
Біля стадіону «Авангард» розтягнулась багатометрова черга за гречкою з польової кухні.
Натомість біля головного корпусу ВНУ ветерани ОУН-УПА провели альтернативний захід. Вони стояли із плакатами «9 Травня день скорботи, а не перемоги», «Історію України писати українцям!», «Україна – не колонія Росії», «Я захисник української держави».
2011 – бойові сто грам
Цього року біля меморіалу, де проходив парад, вишикувались ветерани ОУН-УПА, а також члени ВО «Свобода» з плакатами: «Гітлер, Сталін – кати України», «Комунізм=фашизм», «1941-1945 – не вітчизняна, а імперіалістична».
«Однак значної уваги до цієї демонстрації ні з боку перехожих, ні з боку влади не було. Святкування на меморіалі пройшло мирно і без ексцесів», - писали тоді журналісти.
Георгіївські стрічки були на піку популярності – чіпляли їх до одягу, сумок та навіть дитячих візків.
Священники Української православної церкви Київського та Московського патріархатів служили панахиди окремо.
На польову кухню прийшов луцький міський голова Микола Романюк, де «пригубив бойові сто грамів та привітав ветеранів».
2013 – останнє «комуністичне» святкування
У 2013 році День перемоги відзначали традиційно на той час – з парадом техніки, воєнними маршами та учасниками у формі бійців Червоної армії.
Хоча чимало людей тоді ще носили комуністичні прапори та георгіївські стрічки, представники влади вже вирішили утриматись від цього.
За кілька місяців вибухнула Революція Гідності.
2014 – жовто-блакитні стрічки замість георгіївських
Перший День перемоги у Луцьку під час російсько-української війни на сході України пройшов з посиленими заходами безпеки – учасників охороняла більша кількість патрулів міліції, ніж зазвичай. Також була Самооборона.
З одягу лучан зникли георгіївські стрічки, а натомість з’явились блакитно-жовті.
Також було помітно поодинокі маки – квітка, яка у наступні роки стала символом скорботи за загиблими.
Тоді ж вперше вшановували загиблих не лише у Другій світовій війні, а й у війні на сході України.
2015 – Перша хвилина миру і маки
У 2015 році лучани вперше відзначали День пам’яті та примирення. Пізно ввечері 8 травня на Театральному майдані провели акцію «Перша хвилина миру».
Також на меморіалі відслужили дві панахиди: одну – 8 травня, іншу – 9. Ветерани Червоної армії та ОУН-УПА були на заході разом. До них приєднались учасники війни на сході та воїни-афганці.
Символ маку тоді став дуже популярним.
2016 – об’єднання церков
У 2016 році на День пам’яті та примирення панахиду разом відслужили представники семи релігійних громад, в тому числі УПЦ КП та УПЦ МП. Раніше вони робили це нарізно.
2018 – панахида за загиблими в російсько-українській війні
День пам’яті та примирення у 2018 році відзначили панахидою не на меморіалі, а на Театральному майдані. Біля стели загиблим у російсько-українській війні.
День перемоги над нацизмом, 9 травня, відзначали на меморіалі. На той час традиція параду вже відійшла в минуле.
2019 – без промов чиновників
Того року обійшлося без промов чиновників, натомість виступали учасник Другої світової війни Михайло Єрлін та учасник війни на сході України Вадим Ваврищук.
Не було звичних ще кілька років тому «пісень воєнних років», «польових кухонь» і розмов про «велику перемогу». Було вшанування, а не святкування.
2020 – порожній «карантинний» меморіал
У 2020 році формат відзначання змінився кардинально. 8 травня на меморіал прийшли лише представники влади, та й ті – в масках.
Масові зібрання заборонені через карантин. Ветерани та всі, хто хотів їх вшанувати, залишилися вдома.
2021 – на меморіал в масках
2021-ий теж був карантинним, проте ставлення до пандемії коронавірусу на той момент вже змінилося. Тому заходи на меморіалі були вже доволі масовими. Люди літнього віку прийшли на покладання квітів в масках. Червоний мак – офіційний символ.
2022 – в очікуванні ракетних ударів не до масових заходів
9 травня 2022-го року меморіал порожній. Усі вже на практиці знають, що означає російське «побєдобєсіє». Гасло «ніколи знову» втратило свою актуальність. «Знову» настало і просто зараз нищить українські міста та села.
В ці дні українці остерігаються нових ударів і раз за разом повторюють: не ігноруйте сигнал повітряної тривоги, особливо зараз, коли ворогу потрібна хоч якась видимість перемоги.
Однак 8 травня невелике вшанування полеглих у Другій світовій війні все ж було. Керівники міста та області разом з кількома громадськими активістами та ветеранами принесли квіти на меморіал.
Фото «Першого», ІА «Волинські новини», ІА «ВолиньPost», прес-служби Волинської ОДА та Луцької міської ради.