Допоможіть 25-річному волинянину стати на ноги!

Кажуть, Бог дає людині стільки випробувань, скільки вона здатна витримати. На долю 25-річного Олександра Романюка із Сошичного випало їх чимало. Боротися за повноцінне життя хлопцеві допомагає янгол-охоронець – кохана дівчина Катерина Кальчук.

Вона підставила своє тендітне плече Олександру, коли він опинився в інвалідному візку, – повідомили в Фонді «Тільки разом».

Біда трапилася в день народження

Олександр народився  і виріс у Сошичному – мальовничому поліському селі, яке так полюбляють лелеки. Здобувши освіту, повернувся вчителювати в рідну школу. З Катериною познайомився завдяки соцмережам. На ту пору дівчина мешкала в Луцьку. Молоді люди відразу зрозуміли, що вони – споріднені душі. То ж планували одружитися. Але в день, коли Сашко святкував 24-річчя, трапилася біда.

Я дуже чекав цього дня, – пригадує Сашко. – Зібрав друзів, святкували на ставку у Боголюбах Луцького району. Я готував шашлики, хлопці грали у волейбол. Хотів і я покидати м’яч, але мав брудні руки. Пішов до ставка помити. Побачив кладку і вирішив скупатися, хоча Катя відмовляла. Пірнув, а потім все відбувалося, наче уві сні. Я не втрачав свідомості, пам’ятаю, що не міг поворушити руками і ногами. Ледве не втопився, врятував якийсь хлопець, який відпочивав на тому ставку.

Потім була реанімація, операції, невтішний діагноз… За життя травмованого юнака боролися лікарі, друзі, батьки, кохана дівчина. У ці важкі хвилини Катя прийняла рішення бути з ним і в горі, і в радості.

 

Завдяки Катерині Сашко навчився самостійно їсти. Тепер вони можуть, як раніше, кавувати і спілкуватися. Щоб добитися такого результату, мужня дівчина переїхала в Сошичне. Серце підказало: Сашко не впорається з ударом долі, якщо поряд не буде Каті. Завдяки дівчині юнак займається щодня по кілька годин. Сашкові ці вправи даються дуже непросто. Але у нього є суворий тренер – Катруся.

 

 

– Я дійсно люблю Сашка і готова розділити з ним своє життя, – переконана дівчина. – Для себе остаточно вирішила, що не залишу його.

Приймаючи таке важливе рішення, Катерина прислухалася лише до власного серця. Чужі поради пропускала повз вуха. Бо не одна людина радила добре подумати, перед тим, як зважитися стати Сашковим опікуном.

– Так, мені зараз дуже важко, але я щаслива. А те, що мені говорять, я в одне вухо впустила, а в друге випустила. Хай своє життя будують, – не моє, – каже Катя.

Народилася Катерина у Луцькому районі, на момент знайомства із Олександром винаймала житло в обласному центрі, працювала, мріяла стати професійним візажистом. І от життя перетасувало пріорітети.

«Я молюся за кожного, хто нам допомагає»

– Я не знала, куди я їду, що там мене чекає. Головне – бути поряд з коханим. Коли Сашка виписували з лікарні, він був лежачий овоч: не міг ні піднятися, ні сидіти… А сьогодні він може дати мені води, зі мною кави попити. Я не годую його з ложечки. Просто я в нього вірю більше, ніж він сам у себе, – каже Катерина.  

Катерина з безтурботної дівчинки перетворилася на жінку-воїна. Інакше  не було б жодного результату, поступу. Спочатку вона хвора, з високою температурою супроводжувала його в реабілітаційному курсі у Білорусі. Потім – три тижні в Модричах – реабілітаційному центрі в Трускавці. Молоді  люди подивували  лікарів: за півроку реабілітації хлопця вдалося посадити, він навіть почав відчувати одну ногу.

Лікарі нам сказали, що Сашко – інвалід на все життя. Але ми рухаємося вперед. Я вірю, що він стане на ноги. Я просто не дам йому лягти назад, – вирішила для себе Катерина.

Таким результатам передувало чимало зусиль. Насамперед, потрібні були кошти. Багато коштів. Адже кожен день відновлення – це місячна зарплатня. Сашкові близькі залучили усіх друзів, знайомих, і зовсім далеких, обійшли усі можливі пороги, забули про упередження.

Я молюся за кожного, хто нам допомагає. Для нас кожна копійка – золота. Реабілітація дуже дорого коштує. Так, ми влізли у великі борги, але не шкодуємо, бо маємо результат. Ми заробимо і віддамо, – каже Катерина.

Якщо ви маєте бажання і змогу допомогти фінансово цьому сильному духом чоловікові подолати недугу, кошти можна переказати ось на цей рахунок: картка ПриватБанку 4149 4991 0708 6447, Романюк Олександр Миколайович.


#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина Пішов по ягоди і зник: на Волині зник чоловік
Наступна новина Повідомили, скільки українців купили квитки на ЧС-2018 у Росії
Схожі новини