«Міжнародний жіночий день» - одне з найпопулярніших свят у Радянському Союзі. У країні,де ідеологічній «роботі з масами» надавали величезної ваги, любили наголошувати, що радянська жінка (був навіть журнал з такою назвою, до речі) – то передусім трудівниця, соратниця, мати і готова на все заради перемоги комунізму.
«Перший» подивився, що писали 8 березня радянські газети Волині.
Перші шпальти
Від кінця 40-х і до початку 80-х років, у радянських газетах - на першій шпальті обов’язкове вітання зі святом від ЦК КПРС. Інколи світлини «передовичок» праці. А в номері газети – історії радянського жіноцтва, яке день і ніч трудиться в ланках, на фермах, чи заводах.
«Дорогі товариші жінки, славні дочки нашої великої соціалістичної Батьківщини», - йдеться в привітанні ЦК КПРС на першій шпальті «Молодого ленінця» за 8 березня 1975 року.
В переважній більшості в цей день згадували заслуги жінок робітничих професій ( особливо в післявоєнні часи, та в період 50-70- х, коли активно розбудовували комунізм).
Вже в «Радянській Волині» в період 80-х років в цей день згадують і про «білих комірців»: вчительок, юристок, артисток, фельдшерок, керівниць підприємств тощо.
Чи не єдиний восьмиберезневий номер «Радянської Волині» без вітань на першій шпальті вийшов у 1953 році, коли помер Йосип Сталін.
Пропаганда образу жінки-трудівниці
Героїнями журналістських репортажів чи заміток в «Молодому ленінці» чи «Радянській Волині» були жінки, які трудилися на фермах, в полях, чи на заводах і фабриках.
«Раніше затуркані, безправні радянські жінки Волині в колгоспах отримали можливість проявити свої здібності, стати в ряди активних будівників комунізму». («Радянська Волинь» за 8 березня 1957 року)
В ті часи жінки, що працювали будівельницями, трактористками, арматурницями і так далі були поширеним явищем, особливо в часи після Другої світової війни й після періоду «Великого терору». Жінок залучали до такої праці, бо не вистачало робочих рук, але пропаганда подавала це тільки під кутом цілковитого рівноправ’я жінок та чоловіків. Загальна риторика така: працювати дояркою – це круто, а вища освіта може й почекати. А працювати, для прикладу, арматурницею – це ще й вища ступінь рівноправ’я жінок з чоловіками, яку забезпечив жінкам комунізм.
«У центрі села – дошка пошани колгоспу «Комсомолець». Красуються на ній фотографії передових трудівників: свинарок, доярок, членів рільничих ланок, механізаторів», - йдеться в замітці «…І стали вони трактористками». Це – про село Велимче Ратнівського району. («Молодий ленінець» за 8 березня 1980 року).
«Дев’ятий цех – справжнє жіноче царство. Лише де-не-де зустрічаю й тут юнаків. А всі найскладніші операції, які вимагають високої кваліфікації, зосередження і неабиякої спритності довірені дівчатам. Мабуть тому, вважають хлопці, що у них більш чутливі пальці і руки справжніх скрипалів», (зі статті про працівниць Луцького приладобудівного заводу «У бригаді лише дівчата». «Молодий ленінець» за березень 1980 року).
Навіть перші шпальти газет прикрашали собою звичайні волинські «жінки – ударниці». Для прикладу, першу шпальту «Радянської Волині» від 8 березня 1968 року прикрашає фото ланкової Любові Поліщук з Турійського району. «У 1965 році Люба закінчила 8 класів і охоче пішла працювати у колективне господарство, де їй доручили відповідальну посаду доярки…»
Навіть нечисленні матеріали про стосунки між чоловіком та жінкою – це, зазвичай, історія двох працівників, стосунки яких обов’язково зав’язались під час «труда на благо комунізму».
«У арматурниці Марійки Кошман робота «наземна». Від вправності арматурниці залежить і кількість, і якість продукції. Розмову про неї веде Василь Сахарук: - Коли влітку 1970 року я повернувся з армії, то побачив, що маю нового змінника, вірніше змінницю. Чорняве дівча не відставало від мене в роботі. Відносини підтримували суто товариські. Аж поки прийшов день, коли я зрозумів, що Марійка міцно заволоділа не тільки моїм верстатом, а й серцем…», - ось так описують історію кохання двох волинян в «Молодому ленінцеві» (1970 рік).
Матір-трудівниця
Ще один образ радянської жінки, який з року в рік згадували в цей день на шпальтах волинської преси був образ матері-героїні, матері-трудівниці.
«Що робить схожими між собою усіх матерів? Мабуть, те, що все в них виходить до ладу. Вони вирощують і печуть хліб, водять трактори, шиють плаття, насаджують сади, будують будинки і греблі» («Молодий ленінець за 8 березня 1977 року).
На одній із перших шпальт «Молодого ленінця» за 1980 рік красується фото Юстини Нестерук з Любешівського району, яка народила 11 дітей і отримала звання «Мати-героїня».
На 8 березня в радянські часи хорошою традицією було писати про жінок, які отримали золоті зірки «Матерів-героїнь». І не менш традиційно з року в рік, в цей день в газетах публікували «Слово матері», в якому жінка-мати, дякувала владі за все, і розповідала про своє «хороше й сите життя».
«З приходом радянської влади я дихнула на повні груди і відчула з своїми дітьми теплу батьківську ласку радянської влади і більшовицької партії. Я – мати 11 дітей…. не зважаючи на таку велику сім’ю я не відчуваю недостатків. Діти мої ситі і одягнені, добре вчаться..», - пише жінка з Головненського району в газеті «Радянська Волинь» за 8 березня 1950 року і обіцяє проголосувати за більшовицьку партію.
Про «нещасних жінок з капіталістичних країн»
Новини з-за кордону публікувались і у регіональних волинських газетах. Здебільшого це були повідомлення Телеграфного агентства Радянського Союзу (ТАРС).
В радянських газетах за 8 березня можна зустріти низку позитивних матеріалів під назвою «Як живеш, далека подруго?» про життя іноземних жінок- комуністок (наприклад з Куби), і змальовували важку боротьбу за свої права жінок з США.
«Слід зважити, що у величезній більшості держав, де все ще панує капітал, жінки досі перебувають у залежному, підлеглому становищі», - читали волинянки в матеріалі «Два світи – дві долі» на першій шпальті «Молодого ленінця» 8 березня 1975 року.
Не менш красномовним був матеріал у березневому випуску «Молодого ленінця» під назвою «Вербують жінок» в якому йдеться про те, що в США «нещасних» жінок залучають служити в американській армії.
«У рожевих фарбах розмальовує принади армійського життя військова преса США, закликаючи на службу…дівчат», - йдеться в повідомленні і далі по тексту - «…американські видання жодним словом не згадують в ім’я чиїх інтересів вони повинні жертвувати собою. І звичайно, буржуазна преса замовчує, що головне призначення армії США – захист інтересів монополістичного капіталу».
Мода, парфуми і кіно
Газети за 8 березня писали не тільки про подвиги доярок, арматурниць, а й публікували репортажі з ательє мод чи з перукарень.
«Мода не буває абстрактною, тому не треба сліпо наслідувати її, а завжди пам’ятати про вік, зріст, постать…», - цитує слова модельєра з Київського дому моделей кореспондент РАТАУ в невеличкій замітці з заголовком «Кілька слів про сучасну моду» («Молодий Ленінець», 8 березня 1972 рік).
Загалом в «Радянській Волині», в 60-х роках на 8 березня частенько можна було зустріти небагатослівні репортажі з Луцького універмагу, що на вулиці Леніна (теперішній проспект Волі), де традиційно до жіночого свята проводили щорічні демонстрації жіночого та дитячого одягу.
В «Радянській Волині» за 1985 рік є повідомлення про те, що в приміщенні кінотеатру «Москва» в Луцьку, відбувся вечір моди за участю фабрики індпошиву, де було представлено декілька моделей одягу, які присвятили…900-річчю Луцька.
Волинська преса в цей день жінок радувала нечисленними репортажами з швейних фабрик, в яких не акцентувала, як зазвичай, увагу на ударниках праці, а писала про те, що ж буде модно в певному сезоні.
Так, «Радянська Волинь» у березневому випуску в 1982 році порадувала волинянок репортажами з фабрики, де модельєр розповів про модні тенденції в одязі на цей рік:
«Особливо модні в сезоні прямі широкі жакети типу блуз, зібрані на бедрах резинкою», - розказує модельєр.
А в перукарні-салоні, що на вулиці Леніна перукар розповів волинянкам про модні зачіски:
«Сьогодні модний спортивний стиль. Різноманітні стрижки «Шик», «Мазурка» та інші».
Також можна натрапити на матеріали в «Радянській Волині», в яких відзначали те, що в ательє та перукарнях міста перед жіночим святом дуже людно, а Луцька кондитерська фабрика напередодні 8 березня 1985 року зробила і продала понад 10 тон тортів, або ж повідомлення про те, що в 1983 році «Зеленбуд» продав лучанкам понад тисячу троянд.
Радували волинських жінок і матеріалами (ще рідшими, аніж про моду) про парфумерні новинки.
«Московська парфумерна фабрика «Новая заря» - одна з найкрупніших в країні. Популярні духи «Триумф», «Незнакомка», «Аленький цветок», «Признание», «Торжество» - це лише невеликий перелік її продукції…. на фабриці мені показали новинку – духи «Вдохновение»», - пише кореспондент Борис Коровін на шпальтах в «Молодому ленінцеві» за 8 березня 1977 року.
Ну і звісно ж, розміщали матеріали про квіти. Зазвичай це були повідомлення з Луцького «Зеленого господарства»:
«Приємні сюрпризи приготували квітникарі жінкам з нагоди 8-го Березня. У кошиках і горщиках їх чекають цинерарії, примули, цикламони. В букетах – кали, гвоздики, тюльпани, нарциси, троянди. Згодом квітів буде ще більше. В Торчині закінчується будівництво теплиці, призначеної для розведення троянд, гвоздик, гладіолусів», - йдеться в матеріалі «Букет краси» в «Молодому ленінцеві» за 1972 рік.
В цей день лучанки, окрім покупок, квітів, походів в ательє та перукарні й відвідування демонстрації одягу могли піти й на кіносеанс. Для прикладу в «Радянській Волині» за 1983 рік, лучанок запрошує кінотеатр «Мир» на перегляд стрічки «Москва сльозам не вірить».
Сексистські анекдоти для… жінок
«Невтомні трудівниці», «працьовиті», робітниці, будівниці, ударниці –переважно так характеризує преса жінок вартих для наслідування. Жінки ж, які «заморочуються» своїм зовнішнім виглядом обов’язково стають героїнями сексистських (з точки зору вже сучасного суспільства) анекдотів.
Юлія Остапович
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.