У 23-річного Сергія з Житомирщини було декілька законних причин, щоб уникнути мобілізації. Але рік тому, коли держава ще не гарантувала для «18-24»-контрактників мільйонних заробітків і спокусливих бонусів, хлопець пішов до Збройних Сил.
В бойовому батальйоні вже служив його двоюрідний брат, тому саме у 101 окрема бригада охорони ГШ ЗСУ ім. генерал-полковника Генадія Воробйова вирішив підписувати контракт, повідомляють на сторінці Генштабу ЗСУ.
Після навчального центру одразу виїхав на ротацію. Випав пекельний Донецький напрямок. Відважна оборона Нью-Йорка, фактичне оточення і прорив з місцевого фенольного заводу, безперервні штурми в Торецьку — на солдатську долю нашого Героя випало чимало. Неодноразово виривався з чіпких лап смерті і рятував побратимів. Уявіть лише, 5 (!) разів цілився і хибив снайпер!
Щоразу мій маленький зріст і непосидючість грали на руку. Товариші дали позивний «Внук», бо я дуже худорлявий і невисокий, виглядаю надто юно. Зараз вага – 45-48 кг. Але екіпіровку і зброю якось ношу. Ще й ТМ-ки в рюкзаку часто під обстрілами доставляю. Бували моменти, коли і набагато важчих поранених доводилось евакуйовувати.
Сергій звик приховувати обличчя під балаклавою. Навіть поза сектором, під час лікування, – так спокійніше. Численні контузії, уламкові рани, перебиті ноги... – це далеко не увесь список травм тіла. Душевний біль, після пережитого і побаченого, майстерно маскує під жартами і чорним гумором.
І з трупами на позиціях доводилось певний період бути, і понад 40 днів без заміни, і більше тижня без сну, і дощову та механічну воду пити, і їсти протерміновані крупи з черв’яками, бо не було змоги діставити провізію. Але я жодного разу не пошкодував про своє рішення стати до строю. Зараз свідомо відмовляюсь від ВЛК, бо розумію, що можуть і списати, а не хочу – планую днями повертатись у свій підрозділ і нищити ворога, скільки стане сил.
Один з найважчих моментів на фронті, коли пі**ри були на нижніх поверхах однієї будівлі. Успішно «штурманути» наших козаків не вдалось, тому окупанти, за давньою ганебною традицією, просто підірвали будинок. Під завалами серед вісьмох українських воїнів вижили лише Сергій і напарник.
Покидьки так поспішали знищити нас, що не попередили всіх своїх і пам’ятаю, як один з них голосно верещав і довго конав під бетоном. А ми з «Тихим» дивом дочекались евак, хоч вороже полювання було відкрите із РПГ та дронів.
Історії полонених окупантів наче під кальку: щоб уникнути ув’язнення, жага заробити, за пляшку, за «ширку».
Але є значний відсоток зазомбованої спецухи, які виходять на поле бою після штурмового «м’яса». І всі «вєрующі» дуже, з іконками у броніках, – безжально вбивають, ґвалтують, мародерять.
З позитивного – навчився віртуозно надавати першу домедичну допомогу, пекти млинці і готувати. Думки про смачну їжу часто не дають спокою.
Найобразливіше, коли лише зібрався перекусити і черговий обстріл або штурм. Тоді моя злість не має меж. А ще я — відданий фанат «S.T.A.L.K.E.R» і, коли вдається пограти, то нарешті розслабляюсь. До речі, це ще й непогане теоретичне тренування, там чимало цікавих і корисних ідей.
Він не лізе в політику і уже втратив дуже багато. Найбільше не дає спокою той факт, що не всі тіла друзів вдалось забрати і поховати з почестю. Це тепер пріоритетна мета.
Шкодує нерви і серце мами, яка дуже хвилюється, молиться, чекає, але рік тому зрозуміла і, з благословенням, відпустила сина до війська.
Не знаю як надовго зі мною фортуна, хочу вірити, що вона залишиться вірною до кінця. Зброю не складу і присязі не зраджу! Все має початок, значить буде і кінець. Що згодом? Обов’язково візьму тваринку з притулку і вже ніколи не буду чекати святкових приводів для смачних страв. Війна навчила цінувати кожен прожитий день…
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.