Вечір 27 липня. Луцьк. «Промінь». Частина залу – порожня. А ті, хто сидить у глядацьких кріслах, тихенько чекають початку концерту, який трохи затримується. Хоча, якщо точно, то не на трохи, а на цілих пів року. Бо дійство було заплановане на 25 лютого 2022-го.
Аж раптом – світло, звук і на сцені з’являється Арсен Мірзоян та його команда.
«Ми зіграємо концерт на акустичних гітарах, щоб музика була настільки чесною, наскільки це можна собі уявляти», – каже співак, уточнивши, що виконає пісні альбому «Монархія».
Музичні композиції змінювалися монологами. Арсен розповідав трохи про творчість і багато – про війну. Адже, на його думку, «з 24 числа почалася перша серйозна ніч для тих, хто не усвідомив, що відбувається з 2014 року».
Як поділився Мірзоян, він із початком повномасштабного вторгнення пішов захищати столицю, причому був у одному підрозділі зі співаком родом із Луцька Олександром Положинським, якого вважає своїм вчителем. Вони мали один бронежилет на двох і... жодного бойового досвіду. Зізнався, що мамі правди тоді не казав: мовляв, не можу говорити, де я, і все.
Перші два тижні від 24 лютого він не брав до рук гітари. І не зробив би цього, якби не бійці, з якими служив. Саме вони сказали: «Пацани, а що ви два тижні тут з нами ходите, як цей... хоч би хто взяв гітару і підняв бойовий дух».
У «Промені» митець теж це робив, виконавши «Мою країну» та «Вальс Ірпінь». Зі сцени звучало:
«Без тебе мене не існує.
Якщо моя країна, то моя.
Ніхто, крім мене, не керує.
І першим зброю брати вирішив не я».
Також співак ділився із залом власними історіями.
* * *
Ірпінь. Евакуація. «Почали збиратися і військові, і цивільні, щоб допомагати одне одному. Примчав на бусі звукоінженер Антон, коли за кілометр – метрів 800 з’явилися «купола» й пішла висадка десанту.
У двір прийшов розвідник і сказав швиденько «підмітати» всіх , кого бачите – жінок, дітей, літніх людей.
Антон сів за кермо і просто питав, куди їхати (бо десь заміновано, десь – ні). І я пам’ятаю, як ми з Сашком Положинським сідаємо у бус. Виїжджаємо. І Саня до мене повертається та каже: «Ми Сєрьогу забули». І стало весело в ситуації, коли все в тобі кипить, бо ти розумієш, що вже йде перехресний вогонь між дворами, а ми маємо вертатися за товаришем».
* * *
«Чорний гумор. Знаєте, ідеш, буряти валяються. Хто – в пакетах, хто так. Я кажу Положинському: «Саня, друзі на дорозі не валяються». Це тоді був свіжий жарт.
Він казав, що на нього це все справляє гнітюче враження. А я відповідаю: «Ти маєш бачити війну з усіх боків. І тобі, і мені це корисно.
Люди, яким виповнилося 20 років, прийшли, наробили біди і здохли. І який у цьому сенс взагалі?»
Думаєш: а чи були свідки того, з чим стикаєшся? І я собі уявляв, що свідками цих подій ставали або камери спостереження, або тварини».
* * *
«Приїхали в госпіталь. Розповідаю усі ці «веселі» історії і прошу Сєрьогу (того самого, якого забули, – авт.): «Розкажи, як тебе «Альфа» «приймала». А він такий до бійців: «А вас коли-небудь когось «приймали»? Однодумця шукає…
А ще один позивач по справі – той же звукорижесер Антон. Знаєте, чого «приймали»?
Бо з 24-го ми пригнали 500 автівок. А вони шукають у тому…
Бо ми ж не фонд. І грошей ніде не просимо, і нічого. Ми просто приганяємо машини. І людям стало цікаво, як це так відбувається. Ось такі дивні історії».
* * *
Сєрьога, якого ледве не забули в Ірпені, згодом вийде на сцену «Променя». Бо, як виявиться, це Сергій Асафатов, учасник десятого «Голосу країни». Він подарує глядачам як свою творчість (як, наприклад, «Туман» та «Заведу кота»), так і виконання пісні Сашка Положинського «Стільникове кохання». Співатиме й дуетом із Мірзояном.
Не обійшлося під час концерту й без пісень «на біс» або, як пожартував Арсен, обов’язкових для виконання. Їх «замовляли» із залу. І підспівували «Королеву», «Паперовий сніг», «Джеральдіну», «Вінні Пуха». А потім оплесками просили продовжити виступ.
А на завершення Арсен із залом записали відеовітання для Олександра Положинського, який нині – контрактник ЗСУ. І пожартували, що воно завдяки технічному прогресу надійде швидше, ніж команда атриста приїде з виступом до частини, де служить шоумен.
Текст: Ольга Булковська
Фото: Людмила Герасимюк