Боєць 104 бригади тероборони ЗСУ із позивним “Іспанець” родом із Закарпаття, але разом із сім’єю багато років прожив у Каталонії. Та коли росіяни розв’язали повномасштабну війну, без роздумів повернувся на батьківщину, бо не міг інакше.
Історію захисника розповіли на фейсбук-сторінці бригади.
“Якби я там залишився і не прийняв для себе такого рішення, то не відчував би себе чоловіком. Мені було б соромно. Насправді я не надто переймаюся думкою інших, але перед самим собою і перед своєю сім’єю було б важко”, – пояснює своє рішення військовослужбовець.
Він організував іще кількох однодумців і разом з ними поїхав туди, звідки багато хто виїжджав. Величезні черги людей та автомобілів стояли на виїзд з країни, і тільки один бус рухався проти течії.
“Як приїхав, то мені було байдуже куди, до якого підрозділу примкнути. Величезні черги в ТЦК, всюди треба було чекати, і якраз подзвонив друг з Рівного, який вже був у Рівненській теробороні й сказав, що це та структура, яка мені сподобається”, – пригадує Іван.
Додатковим фактором піти саме в Рівненську бригаду було те, що цей край закарпатцю був не чужий, адже це мала батьківщина його дружини й вони часто тут бували.
“Іспанець” почав свій шлях командиром відділення, оскільки за плечима вже була служба в нацгвардії. Доволі швидко він дослужився до головного сержанта. Разом зі своїм 56 батальйоном воював на Донеччині, Херсонщині та Харківщині.
“Я служив у спецпідрозділі Національної гвардії, тому вважав себе більш-менш підготовленим. Але на бойових зрозумів, що сучасна війна вимагає дещо іншої підготовки. Дещо мені знадобилось, а багато чого – ні”, – розповідає військовослужбовець.
Каже, що чи не найбільше йому дошкуляли безпілотники: “FPV, скиди, це дуже зараз болюча тема для мене, тому що образливо, бо ми в цьому піонери, а вороги підхопили її і тепер використовують проти нас. Вони швидко переймають усе, що ми вигадуємо й одразу ж цим хизуємося десь на відео. Не розумію навіщо це все висвітлювати”.
Нині Іван займається бойовою підготовкою військовослужбовців. На посаді інструктора він передає свої знання і свій досвід молодим бійцям. Каже, що за ці роки справді відчуває втому і тугу за сім’єю, адже жодне спілкування в месенджерах не замінить фізичної присутності в житті дітей, які ростуть окремо від батька.
“Хочеться вже перемоги і просто спокійно жити. Поїздити, подивитися Україну. Всі європейські країни я об'їздив, бачив різні краєвиди та хочу реально зараз більше пожити в Україні. Якщо буду кудись їхати відпочивати на море, то в Крим”, – ділиться “Іспанець”.