Чому гривня раптово зміцнилася та що відбуватиметься з нею надалі.
Говорячи про динаміку гривні у минулому та поточному році, можна упевнено відмітити, що основним драйвером у цьому процесі, очевидно, була та є інфляція і реальна відсоткова ставка – тобто різниця між поточними ставками та очікуваною інфляцією. Суто українських факторів, місцевих, у цьому процесі дуже небагато, зауважує інвестиційний аналітик Іван Угляниця. За його словами, всі вони впливають, скоріше, в негативному плані. Мова про платіжний баланс, темпи зростання економіки, проблеми із виплатою та накопиченням боргу, співпрацю з МВФ, відсутність реформ і так далі. Із чим пов'язані валютні коливання, чому та як надовго гривня знову зміцнилася, попри вельми негативні прогнози та передбачення деяких експертів, Іван Угляниця пояснив у матеріалі для Mind.
Фактично основним драйвером зміцнення нацвалюти є глобальний попит на активи та пошук дохідності, який відобразився у зниженні долара практично до всіх класів активів з початку 2017 року. Зокрема індекс долару проти валют основних торгових партнерів США за останні 12 місяців знизився на 11,5%.
Висока інфляція та низькі відсоткові ставки. Попит на окремі місцеві валюти країн, що розвиваються, стримувався переважно високою (або відносно високою) інфляцією в таких окремих країнах та відносно низькими відсотковими ставками. Окрім України, подібна ситуація складалася в таких країнах, як Аргентина, Єгипет, Туреччина, Нігерія, Філіппіни та деякі інші.
Причому, як часто й буває, і риторика, і поведінка влади та центральних банків в таких випадках у країнах майже ідентична. Наприклад, в Аргентині, як і в Україні, центральна влада озвучувала вельми оптимістичні очікування і таргети по інфляції, які фактично виявились доволі далекими від реальності, практично в два рази перевищивши плановий рівень – те ж саме, що відбулось і у нас, в Україні. Таким чином, в результаті центральні банки України, Аргентини, Єгипту були вимушені суттєво піднімати відсоткові ставки із метою зв’язування грошової маси, стримування інфляції та зниження тиску на місцеві валюти.
Нестабільність країни стимулювала підвищений попит на її активи. Нагадаємо, що всі ці події відбувались на фоні росту попиту на локальні валюти і ставки та інші ризикові активи, тобто навіть умовна стабільність таких валют, як гривня або єгипетський фунт чи турецька ліра – це, скоріше, ефект високого глобального апетиту до ризику та послаблення долара на цьому фоні, ніж якоїсь сили місцевих валют або економік. Слід додати й те, що політична та геополітична нестабільність в і навколо названих країн також не сприяла високому попиту на їхні активи, номіновані в локальних валютах, на фоні інших країн та валют.
Піднявши відсоткову ставку, НБУ зміцнив гривню. Визнавши факт того, що він був занадто оптимістичним щодо своїх інфляційних цілей, Нацбанк був вимушений різко підняти відсоткову ставку, що перевернуло реальну відсоткову ставку із негативної, -1,5-2,0 в.п. на позитивну, близько 2,5-3,0 в.п. Така суттєва зміна на фоні того, що глобально поки що суттєвої корекції не відбувається, підвищила привабливість гривні як активу для недовгого керрі-трейду (Carry trade, стратегія отримання прибутку на валютному ринку за рахунок різної величини відсоткових ставок. – Mind), і притік валюти від місцевих та іноземних інвесторів дозволив за короткий проміжок часу укріпитись гривні на більш ніж 10,5%.
Невеликий розмір самої економіки України, яка за останні п’ять років скоротилася майже удвічі, невелика глибина місцевого валютного ринку та незначні ресурси самого Нацбанку не дозволяють ефективно згладжувати такі зміни в попиті/пропозиції валюти, тому інтервенції центробанку лише на певний, невеликий час «розтягують» процес укріплення/послаблення місцевої валюти.
Але, говорячи про таку динаміку курсу та відсоткових ставок і реакцію центробанку, слід зазначити, що принципові проблеми економіки та системи в країні не вирішуються подібними монетарними речами. Ці засоби здатні лише збити температуру на певний проміжок часу, та «купити» невеликий час, причому часто примножуючи існуючі проблеми та перекоси в алокації ресурсів всередині економіки.
Стагнація в економіці не уповільнює інфляцію. Незважаючи на всі переможні реляції, стагнація в українській економіці продовжується, як і інфляція практично не уповільнюється попри економічну стагнацію. Адже основними інфляційними драйверами, після того як пройшов ефект девальвації, залишається постійне зростання регульованих цін та тарифів, а також продовження роздачі обіцянок з усіх сторін влади перед виборами.
Питання наступної кризи, витка девальвації та прискорення інфляції – лише питання невеликого часу в цій моделі державного управління. Єдине сподівання та ставка влади у цих умовах – це якийсь неочікуваний глобальний ріст та пожвавлення, а також те, щоб наступна криза не припала на каденції діючої влади, а можна було перекласти все на наступників.
Колесо сансари від української брички котиться тим самим, второваним шляхом.