...Нутрії, кролі, гуси, качки та кури. А ще - екзотичні морські свинки і навіть козенята. Якої тільки живності не побачиш на господарчому ринку у Ковелі!
Раз на місяць тут представляють своїх пернатих улюбленців і голуб’ятники, які без свого хоббі не уявляють життя. Біля кліток з їхніми екзотичними птахами завжди людно, ковельчани приходять сюди, як на виставку.
Цього разу чи не найбільше покупців звертали увагу на голубів з розкішним білим пір’ям на хвості та наполовину більших за них пернатих з великим волом.
“Це птахи декоративних порід, – пояснює їх господар, ковельчанин Іван Йондак. - З білим пір’ям — павичі, під ними у клітках — померанські дутиші. У перших на хвості — 40 пір’їн, через це він розкривається, як віяло.
Дорослі дутиші воло можуть роздувати до середини тулуба. Окрім них, вдома маю ще поштових та миколаївських високольотних голубів. З ними їжджу на змагання. Усього в моєму “господарстві” 120 пернатих, що живуть в голуб’ятнях і вольєрах”.
Як розповідає Іван Йондак, зазвичай парують голубів двічі на рік. Голубка несе два яйця, і через два тижні з них вилуплюються пташенята. Молодняк випускати з вольєра на вулицю можна вже через півтора місяця.
Кожному дорослому птаху на день потрібно 35 грамів різних зернових. Аби голуби мали гарне оперення, у раціон вводять також вітаміни та мінеральні добавки. Потребують пернаті ще й чистої води. Її щодня потрібно міняти у поїлках. Окрім того, вода треба голубам для купання.
Тому пан Іван раз на тиждень ставить їм у вольєр спеціальні ванночки. У воду додає пташиний шампунь, що добре очищає пір’я та вбиває паразитів. Аби птахи не хворіли, їм двічі на рік роблять щеплення. Якщо дотримуватися цих умов догляду, пернаті можуть прожити у вольєрі до 15 років.
За словами пана Івана, зі своїх 46 років він 40 років має стажу “голуб’ятника”. Цих птахів свого часу розводили його батько і дід. Чоловік стверджує, що голуби заряджають його позитивом, а догляд за ними він вважає відпочинком після робочого дня.
Іван Йондак каже, що в Ковелі має не менше 30 однодумців. А село Волошки неподалік Ковеля свого часу навіть називали “голубиною столицею”.
“Років тридцять-сорок тому цих птахів у нас тримали майже в кожній хаті, -стверджує Анатолій Комісарик, що привіз на ярмарку своїх кучерявих декоративних голубів. – Нині часи змінилися, не всім це по кишені. Залишилось лише зо два десятки фанатів. Я теж відношу себе до їх числа, маю “голубиного” стажу з півстоліття”.
За словами Анатолія Комісарика, у місті залізничників голуб’ятники збираються першої неділі кожного місяця. Наступного вихідного вирушають зі своїми улюбленцями до Рівного, а останньої неділі — до Тернополя.
Продають та обмінюють птахів на виставках, що тривають від Нового року й до весни. Чоловік каже, що не всіх птахів виставляють на торги. У кожного є улюбленці, з якими господарі не розлучаться ні за які гроші.
“У мене теж був такий голуб, -згадує Анатолій Комісарик. - Він прихворів і я довгий час тримав його в кімнаті. Птах там зазвичай тихенько сидів доти, поки я в залі, через стіну від нього, не вмикав телевізор.
Тоді голуб починав стукати дзьобом у двері. І робив це до тих пір, поки я не впускав його. Тоді він вилітав на плече або сідав на руки. Коли голуб одужав, інші птахи його не прийняли. Так він і дожив віку в хаті”.
Ярина Руднік