Пан Микола служить на посаді стрільця у Луцькому батальйоні Волинської бригади тероборони і має позивний «Янтар».
Про свого побратима розповіли у 100-й бригаді Тро.
– Псевдо утворене від імен двох дорогих мені людей – Яна і Таня, – розповідає боєць.
Чоловік має дві вищі освіти й раніше не мав досвіду військової служби. Але торік 24 лютого він не роздумуючи пішов до військкомату.
– Це у нас родинне. Мій рідний брат також служить. А ще два наших дядьки – брат мами і брат батька. Тато, до речі, також з нами поривався йти. Але таки гуртом переконали його, що на всю родину вдома має залишитися один дорослий чоловік…
15 квітня «Янтар» зустрів у війську вже другий свій День народження. Чоловік не береться загадувати, коли закінчиться війна. Але стверджує, що точно знає, чим вона закінчиться:
– Перемогою! Моя беззаперечна впевненість у цьому – це мої побратими. Кожен, кого тут бачу – Герой. Я бачу, як хлопці поводять себе на позиціях – немає такої армії, яка може перемогти цих людей. Ми, українці, незламні і безмежно хоробрі – Перемога буде за нами!