Більше третини території Волині вкрито лісами.
Лісівники запевняють, що тотального винищення лісу не відбувається: скільки вирубали – стільки ж посадили.
Щоправда, як розповів начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Олександр Кватирко, площі під вирубку збільшуються не від бажання лісівників, а через масштабне всихання дерев у зв’язку з їх ураженням короїдом.
Тож скільки цінного лісу рубають на Волині, чому пилорамам вигідно працювати «в тіні» та чому головний лісівник хоче, аби в області проводилися VIP-полювання, «Перший» допитувався в Олександра Кватирка.
А ще чиновник поділився амбітними та далекоглядними планами лісівників – хоче відновити санаторій «Журавка» та збудувати музей лісу.
– Вже три роки Ви керуєте лісовим господарством всієї області. Хто його фінансує – держава чи все ж лісівники заробляють самі на себе?
– Державного фінансування ми не отримуємо з 2015 року. Взагалі. Разом із тим, усі підприємства на Волині є прибутковими. Крім того, сплачуються значні суми податків.
За минулий рік волинські підприємства сплатили 248 мільйонів гривень податків – це солідне наповнення бюджету. Є такі райони – Камінь-Каширський, Маневицький, у яких саме податки лісгоспів становлять 70 відсотків від загального наповнення місцевого бюджету.
Щодо державного фінансування, то воно раніше було і повинне бути.
Лісівники ж не лише заготовляють товарний ліс, а й відновлюють, проводять рубки догляду, забезпечують охорону лісу, вживають протипожежних заходів, а це потребує великих коштів.
Наразі середня місячна реалізація лісу по області становить близько ста мільйонів гривень. Тобто кожне із наших підприємств отримує від реалізації в середньому 7-10 мільйонів гривень на місяць.
Дуже шкода, що немає єдиної державної політики щодо ведення лісового господарства. Держава взагалі забула про галузь, яка приносить у бюджет країни 4,5 мільярди гривень у рік, а взамін просить всього один мільярд, щоб утримати південні, східні регіони, де немає можливості заробляти на лісах.
Волинь – одна з перших областей, яка пішла на допомогу сходу та півдню. Ми щомісяця передаємо в середньому 2 мільйони гривень на північні та східні області, де люди не мають зарплати взагалі, бо держава не передбачила на це коштів.
А зараз ще й пожежонебезпечний період – 5-ий клас пожежної небезпеки! Тож обов’язок людей, які працюють у галузі, зберегти ліси від пожеж. Про ситуації, коли вогонь вже у лісі, взагалі не хочеться говорити: ні про те, яке лихо він несе, ні про статтю витрат.
Держава вирішила, що лісова галузь – самодостатня. А механізму, як отримати необхідну частину на розвиток і підтримку з тих 4,5 мільярдів, не передбачила.
Лісівники лишилися сам на сам зі своїми проблемами.
А фінансування потрібне обов’язково! В усій Україні фіксується масове всихання лісів – близько 400 тисяч гектарів всихає. Щоправда, лише на Волині цей процес пішов трохи на спад, але все одно додатково доводиться вирубувати близько 300-400 тисяч кубів всихаючого лісу.
Кошти необхідні і на заліснення територій. Протягом п’яти років після рубки ми повинні доглядати за цими площами: посадити ліс, здійснювати механічні, ручні догляди, обкошування тощо.
– Причиною всихання лісу є короїд?
– Короїд – це вторинний шкідник. Найбільша причина – порушення гідрологічного та температурного режимів. Якщо глянути графіки температури за останні роки, то видно, що температура зростає на градус-два.
Жодна країна світу, навіть маючи державну політику в лісовій сфері, не знайшла іншого способу боротьби з короїдом, як вирубки. Головне – вчасно прибрати заражений ліс.
У Білорусі, Польщі кидають усі сили на ліквідацію так званих «біологічних пожеж», у нас знову ж таки лісівники покинуті з проблемою сам на сам.
– Під приводом знищеного короїдом не здійснюється вирубка цінної деревини?
– Наше завдання полягає саме у тому, щоб вирубати цінну деревину, не чекаючи, поки її вразить шкідник і вона стане дровами. Так, лісівників за це критикують, але ми повинні, як тільки виявлено заражений ліс, одразу його вирубати та отримати максимальну вартість куба, а не довести його до вартості дров.
Станом на сьогодні в області всихаючих та заражених площ – 6 тисяч гектарів. До всього ж, дерева ослаблені. Якщо раніше дерево всихало за два-три місяці, то зараз – за два-три тижні з моменту зараження до опадання кори.
На шляху проведення санітарних рубок – багато перепон, особливо в заповідниках, де не дозволено рубати. Але уже стає страшно просто спостерігати за тим, яким є санітарний стан у заповідниках. Як і усвідомлювати те, що ми залишаємо майбутні поколінням…
До вирубок треба ставитися спокійніше. Ліс – це не вугілля, не пісок. Ліс відновлюється.
Це цілий напрямок у лісовому господарстві. Якщо сьогодні на один гектар приростає 4 кубометри лісу, то ми вирубуємо лише 2. У європейських країнах на такій же площі рубають удвічі, а то й в три рази більше.
– Скільки лісу рубається на Волині в рік?
– В середньому, відповідно до розрахункової лісосіки, близько мільйона кубів. А з урахування всихання лісу, то – 1,2 -1,3 мільйона кубометрів.
– Якщо мільйон кубів вирубують, то скільки садять?
– Рівно 101 відсоток площ відновлюємо. Лісівники готові проводити не лише лісовідновлення, тобто висаджувати сіянці там, де зрубали, а й здійснювати лісорозведення. Шкода, що наразі існує непростий механізм виділення земель під такі заходи. Є багато площ, деградованих сільськогосподарських земель, які можна заліснювати. За нашим обліком, на Волині нараховується близько 10 тисяч гектарів, які ми могли б заліснити і, відповідно, збільшити відсоток лісистості області.
Читайте також: Як волинські ВІПи садили ліс. ФОТО
Бувають випадки, що на папері це поле, а в реальності – уже ліс. Тоді питання до користувача цієї ділянки: чому відбулася зміна цільового призначення. Якщо немає кому господарювати на сільськогосподарських угіддях, то, може, краще цю землю передати лісівникам?
Хоча на Волині більше випадків, коли навпаки – самозаліснені землі розкорчовують і починають вести сільське господарство.
– На Волині є більше тисячі пилорам. Яким чином управління лісового господарства бореться із незаконними пилорамами?
– Згідно з обліком, на території області зафіксовано 1121 пилорама, де виготовляється продукція як для власних потреб, так і з метою продажу.
Ми знаємо не лише їхню кількість, а й місце розташування, адреси, імена… Але я вважаю, що ці пилорами не треба закривати, їх просто потрібно легалізувати, щоб люди, які там працюють, мали офіційну заробітну плату і офіційно сплачувалися відповідні податки. В тому числі це будуть надходження до місцевих бюджетів.
– А чому вони не хочуть йти в законне поле діяльності? Невже податки такі великі?
– Нам теж важливо це зрозуміти. Тому запланували виїзди в райони, щоб зустрітися з представниками малого, середнього бізнесу та вияснити, в чому проблема.
Власники незаконних пилорам не крадуть ліс. Вони скуповують крадений. І поки буде збут краденого лісу, будуть і самовільні рубки.
При теперішньому законодавстві дуже важко притягнути до кримінальної відповідальності людину за розпилювання краденого лісу.
На той час, коли я очолив управління, за даними фіскальної служби, в області нараховувалось 500 пилорам. За даними поліції - 700. Нам довелось теж провести інвентаризацію пилорам і за даними подворових обходів лісової охорони на Волині виявилось їх аж 1121. Ми не побоялись озвучити ці цифри, бо теж працюємо із цим… Тому й кажуть, що з появою Кватирка збільшилась кількість пилорам (сміється, – Авт.).
Сьогодні з усієї кількості пилорам працює 400, решта – або не працюють, або зареєстровані для власних потреб.
– А деревообробна галузь на Волині розвинена?
– У нас дуже незначні об’єми поглибленої переробки, переважно – це первинна переробка. Тобто деревина розпилюється на заготовки, пиломатеріали, висушується і в такому вигляді експортується.
Держава заборонила експорт ділової деревини. Відповідно – ресурс залишається в межах країни. Так, до прийняття мораторію на експорт в області у середньому реалізовувалося на аукціонах ділової деревини для розпилювання 10 тисяч кубометрів. У зв’язку з мораторієм цифра збільшилася до 20-25 тисяч.
Дефіциту деревини немає, тому ми постійно пояснюємо власникам пилорам, що вони можуть брати участь в аукціонах і таким чином законно купляти та переробляти деревину.
При державних лісогосподарських підприємствах діє 14 лісопильних комплексів, які переробляють у середньому 35 тисяч кубометрів деревини на місяць.
– Три роки тому ви очолили обласне управління лісового та мисливського господарства. Поділіться своєю історією успіху: як у молодому віці стати керівником потужної установи.
–Та я вже не такий і молодий (сміється, –Авт.). Скоро буде 40 років. Не було нічого такого, щоб усе перевернуло у житті…
Я починав працювати в лісовій галузі помічником лісничого, пройшов усі сходинки. Секрету нема. Просто робота, бажання йти вперед і змінити щось на краще.
Волинським лісівниками ніщо не заважає прогресувати: у нас є ресурс, працьовиті люди і бажання.
– Які речі у своїй роботі вважаєте беззаперечними, що в пріоритеті?
– Лишити такі лісові насадження, за які не буде соромно перед внуками і правнуками. Щоб у лісі не смітили, не палили і ставились до нього, як до державного багатства, як це роблять в інших країнах – Словенії, Австрії, Німеччині, Фінляндії, де ми були нещодавно, Шотландії, де кажуть, що вони тільки вчаться займатися лісовим господарством, хоча роблять це вже сто років.
– Ліс, на жаль, став територією, куди вивозять побутове, будівельне сміття. Як із цим боротися?
– Так, періодично в лісах виникають стихійні сміттєзвалища, але ми не можемо загородити ліс і зачинити його на замок. Стихійні смітники найчастіше виникають навколо великих міст – Луцьк, Володимир-Волинський, Ківерці, Ковель.
Поки не зміниться свідомість людей, не настане розуміння, що цього робити не можна, ми будемо зіштовхуватися з такими проблемами. Це робота командна – не лише лісівників, а й селищних голів, районної влади. Лісівники регулярно прибирають у лісі, поводять чималу кількість рейдів і працюють з громадами.
Я сам живу в Гаразджі і бачу, що робиться в лісах. Небідні люди будують будинки, а сміття вивозять у ліс!
– Кажете, побували в багатьох європейських країнах. Знаємо, що розводити багаття у їхніх лісах, де заманеться, – заборонено.
– Відповідно до українського законодавства, у наших лісах теж заборонено розпалювати багаття, але штрафи за ці порушення такі, що ніхто не звертає уваги.
Ми щороку збільшуємо кількість малих рекреаційних зон, яких на Волині є уже понад 600. Крім того, збудовано 113 великих рекреаційних пунктів, де спеціально облаштовані місця для розведення багаття. Слідкуємо за дотриманням правил протипожежної безпеки.
Ми перекрили всі в’їзні дороги до лісу, щоб люди не заїжджали автомобілями та не створювали пожежонебезпечних ситуацій.
Хотів би наголосити, що якраз стосовно поведінки людей у лісах, є позитивні зрушення. Вже у більшості не піднімається рука викинути сміття під деревом, якщо поруч є сміттєві урни. Бувають, звичайно, неприємні ситуації. От нещодавно вкрали дах з бесідки при дорозі. Але це одиничні випадки. Люди вже зараз не малюють, не палять бесідок…
– Коли мова заходить про лісівників, то згадують пилорами, незаконні рубки… А що в лісовій галузі відбувається, так би мовити, за лаштунками?
– Нашу діяльність вже настільки «оголили», що не знаю, чи є взагалі якісь непублічні теми... Усі рубки, плани вирубок виставлені на сайті, що зрубали – показали, що засаджуємо – теж.
Галузь стала настільки відкритою, як ніколи раніше.
– Вас часто критикують?
– Постійно. Яскравий приклад – Воротнів. Скільки було негативу! Сім перевірок із податкової, КРУ, УЗЕ, прокуратури, поліції, екології. Наше порушення, на яке було вказано, що робимо дорогу, благоустрій та відновлюємо будинки в заказнику.
Найцинічнішою була фраза, що Кватирко в заповіднику поклав асфальт. Дай Бог, щоб той асфальт там усе ж поклався і був! І хай критикують мене ще десять років.
– Не раз шкодували, що зайнялися благоустроєм Воротнева?
– Бували моменти, що шкодував. Але одразу запитував себе: для кого ми це робимо? Воротнів сьогодні – відкритий для всіх. Буває, що його відвідують до 500 людей за день!
Читайте також: Заказник «Воротнів» - куточок раю посеред лісу біля Луцька. ФОТО
Хороші речі з часом все одно оцінять і позитиву буде більше, ніж критики. Але завдяки тим, хто критикує, ми отримуємо поштовх до роботи.
– А як ви ставитесь до так званих комунальних лісів?
– Немає різниці, хто господарює в лісі. Якщо є потужний керівник, який господарює в інтересах держави, то не бачу проблеми у тому, щоб існували військові, колгоспні ліси... Єдине – вони всі повинні підпорядковуватися державі.
До приватних лісів теж ставлюся нормально. Головне – аби господарство велося так, як це бачить держава.
– Підприємство «Волиньоблагроліс» іще функціонує?
– Наскільки мені відомо, ліквідація підприємства призупинена. Варто зазначити, що «Волиньоблагроліс» ніколи і не був лісокористувачем.
Додам лише, що наразі відсутній будь-який нормативний документ, яким би встановлювався обов’язок передачі вказаних лісових масивів у користування «Волиньоблагролісу» чи якоїсь іншої структури.
– А мисливські угіддя теж треба передавати у приватні руки?
– Моя особиста думка – не варто. Ми вже побачили досвід ведення мисливського господарства приватниками. Сьогодні, на жаль, немає важелів впливу на мисливські угіддя, які ми передали в користування приватникам.
На Волині мисливське господарство не є прибутковим. В Україні дуже мало самоокупних мисливських господарств.
– До речі, як ставитесь до VIP-полювань?
–Скажу так: я б хотів, щоб у нас відбувалися VIP-полювання! І не розумію, чому це сприймається як щось негативне і протизаконне.
Маю на увазі, що було б добре, якби мисливське господарство у нас було настільки розвинене, що можна було запросити поважних людей для законного полювання.
На Волині є декілька господарств, які можуть їх проводити. На цей сезон ми вже запросили фінських мисливців, які дуже хочуть приїхати до нас. Вони полюватимуть на оленя.
– На фоні інших областей структура волинського лісового господарства доволі розвинена. Які досягнення вважаєте головними?
– На Волині є розвиненим те, чого немає в інших областях, йдеться про побічне користування. Маю на увазі 6 консервних цехів, які заготовляють та виробляють продукцію з грибів, лісових ягід, мед.
Побічне користування – це наша гордість, як і переробка деревини. До речі, 30 відсотків від заготівельної деревини переробляють наші підприємства. Це один із найвищих показників у державі.
– Чим найближчим часом волинян порадують лісівники?
– Амбітні плани на Волині – збудувати музей волинського лісу, а ще амбітніші – відновити наш санаторій «Журавка». З 90-х років він припинив свою діяльність і зараз, на жаль, перебуває у занедбаному стані.
Багато працівників лісового господарства повернулися із зони АТО, їм потрібна реабілітація, відтак, і місце, де її можна проходити.
У «Журавці» під землею заховані справжні «скарби» – мінеральна вода та лікувальні грязі.
Одеським інститутом були проведені дослідження води, за результатами яких стало відомо, що наша вода за вмістом нічим не гірша від відомих розрекламованих солоних вод.
Щоб відновити санаторій, потрібно десь мільйонів 50.
Ще в планах – наростити потужності щодо вирощування посадкового матеріалу із закритою кореневою системою із врахуванням новітніх та найсучасніших досягнень науки. Зараз ми вирощуємо посадковий матеріал так: спочатку висіваємо в теплицях, а потім висаджуємо у відкритий ґрунт. Цьогорічна весна була короткою, лісокультурна кампанія, відповідно, тривала недовго.
Маючи такі потужності, час висадки сіянців збільшиться, зменшиться кількість висаджених дерев на одному гектарі.
Посадматеріал із закритою кореневою має майже 100 відсотків приживлення. Крім того, сіянці із закритою кореневою системою можна реалізовувати і за кордон. Дуже сподіваюся, ці амбітні плани вже невдовзі стануть реальністю.
Текст: Ірина КОСТЮК (Перший)
Фото: Павло БЕРЕЗЮК (Перший)
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНИЙ
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.