Журналістка Людмила Яворська розповідає, що навіть не пам’ятає, хто і коли вчив її читати. Скільки себе пригадує з найперших років – завжди була із книжкою. Сміється, що якось, коли з чоловіком обговорювали радянські мультики, то він пам’ятав героїв, а вона – лише якого кольору обкладинка книги. Бо телевізор в дитинстві не дивилася зовсім, зате книжки читала усі підряд: від своїх, дитячих із картинками, і навіть до бабусиних словників терапевта.
Разом з фестивалем «Фронтера» інтернет-видання «Перший» знайомить вас з цікавими луцькими книголюбами і їх найулюбленішими книгами.
Людмила Яворська розповідає, що добре пам’ятає момент, коли зрозуміла: без книги – просто не може.
«Полетіли на відпочинок у Єгипет. Перший досвід, речей, звісно, брали по-мінімуму. Про книжки ніхто і не думав. Десь на третій день я зрозуміла, що в мене просто «ломка», хочу читати… Знайшла в готелі якісь зашарпані детективи Донцової, так і перебивалась. Тепер, куди б не їхала, перше, що пакую – книгу», – пригадує Людмила «травматичний досвід».
Пропонуємо підбірку книг, які вразили саме її.
Річард Бах «Ілюзії»
Соромно зізнатись, але ця книга в мене досі – тільки в російському перекладі. Купувала ще тоді, коли особливо перебирати не доводилось. Зараз вся помальована, в каракулях доньки, які вона лишила на сторінках років 15 тому…
Це книга, яку я постійно перечитую. Вона для мене – уся мотиваційна література в одній книзі. Тут ідеться про те, що головне – віра в себе та бажання, тоді можна робити неможливі й нереальні речі. Тож час від часу я перечитую її, щоб згадати про надможливості.
Кадзуо Ішігуро «Не відпускай мене»
Якось прийшла в книгарню і попросила: дайте щось, що заставить подумати про життя. Десь до третини читала через муку… Зазвичай, ніколи не заставляю себе читати, якщо книга «не йде», але цю чомусь «мучила». І дуже рада, що таки «домучила». Бо потім історія повернулася несподіваним ракурсом і виявилось, що книга – дуже сильна.
Виявилось, що головні герої – діти-клони, яких вирощують для того, щоб потім віддати на органи. Про життя таки подумала. Як на мене, тут багато аналогій та алюзій на наше суспільство, бо зараз – теж великі соціальні розшарування, і ставлення одних людей до інших часто бажало б кращого. І хтось комусь як ніби не повноцінна людина, а просто донор… Але серед людей немає і бути не може «другого сорту». Ми повинні про це, принаймні, подумати.
Гарпер Лі «Вбити пересмішника»
Це класика, до того ж екранізована. Книга стала популярною ще у 60-их роках минулого століття, і розказує про гострі расові та соціальні розбіжності. Люди керуються стереотипами, а не розумом. Просто обросли упередженнями. Страшно про це думати, але зараз в Україні все це дуже актуально. Думаю, українцям треба читати подібні книжки і думати про подібні речі.
Кен Кізі «Над зозулиним гніздом»
Теж відомий екранізований роман. До речі, я дуже люблю дивитися фільми після прочитання та порівнювати.
Події роману відбуваються у психіатричній лікарні, і дуже круто показують, що поділ на «божевільних» і «нормальних» – умовний. Коли зі сторони спостерігаєш за героями, то розумієш, що часто «хворі» роблять набагато більш «здорові» вчинки, аніж навпаки. Ще одна книга (як і дві попередні), яка вчить любити і розуміти людей, а не вішати на них ярлики.
Панас Мирний «Повія»
Дуже крута книга, в якій є все: гострий сюжет, драматизм, історія, харизматична героїня, соціальна несправедливість, любов і розрахунок… Одним словом, нічим не поступається якомусь американському бестселеру. У той же час – щедро наповнена українським побутом. І він настільки яскраво описаний, ніби переносишся у ті часи. Там можна навіть вичитати рецепт борща, як пекли хліб і що ще їли в будні і свята. Як дівчата одягалися. Як розважалися. Чим жило українське село і місто… Українцям треба читати подібне. Для мене це була книга-відкриття.
Жан-Крістоф Гранже «Пасажир»
Довго шукала «свій» детектив-книгу, бо дуже люблю детективи-фільми. Пробувала і те, і те… але – ніяк. Одна із небатьох книг, яка таки сильно «зайшла» – «Пасажир». Тут і вбивства одне на одному, і міфологія, і трохи любові… читається легко.
Деніел Кіз «Квіти для Елджернона»
Я часто бачила цю книгу в рекомендаціях, але не могла зрозуміти, в чому її популярність. Ну, ок – чоловік із розумовими відхиленнями захотів стати розумним, пережив операцію, став генієм… Наукова фантастика, та й все.
Але прийшов час робити замовлення в книжковому клубі, не було часу вибирати і замовила цю книгу. І вона мене таки вразила. Сюжет – набагато глибший. Тут ідеться про те, що деякі речі, які ми вважаємо правильними і добрими, насправді зовсім не такі. Чорне може насправді бути білим і навпаки.
Льюїс Керрол «Алісині пригоди в Дивокраї»
Це теж книга, яку я постійно перечитую. Дуже люблю її з дитинства. Читала колись в якогось дитячого психолога, що є дві книги, які важко назвати дитячими, адже ми їх читаємо ще в школі: це «Аліса» та «Маленький принц». І психологи вважають, що діти, яким подобається останній, будуть керуватися у житті емоціями, а ті, хто обрав Алісу, – логікою. Не знаю, який з мене логік, але… люблю цю книгу.
«Аліса...» – це мій психотерапевт. Читаю і знаходжу між рядками щось для себе. Розумію, що автор, мабуть, хотів сказати щось інше, але я «виймаю» звідти своє... Наприклад, в «Алісі» є моменти, де вона то росте, то зменшується. Коли перечитую це, то бачу для себе знак: для досягнення чогось треба рости, але часом варто і опускатися, аби в певній ситуації отримати виграш.
* * *
Книжкове розчарування в мене є. Хай мене пробачить пан Володимир Лис, бо в нього класні книги. Я перечитала майже усі і захоплююся, що чоловік з наших луцьких вулиць пише такі геніальні речі. Але трапилась мені «Графиня» - і це... жах. В мене склалося враження, що це – опублікована чернетка роману. Зазвичай в книжках всі персонажі – продумані, введені в сюжет «для чогось». Не буває такого, щоб хтось з’явився просто так, погуляв з тобою і пішов. А там було саме так. Але, прочитавши цей роман, отримала важливий висновок. Зрозуміла, наскільки складно написати хорошу книжку, щоб усі деталі були ідеально продумані.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.