Луцьк читає. Книжкові пристрасті працівників «Променя»

Щодня ми беремо каву в одних й тих самих людей, купуємо квитки на кінопоказ чи попкорн. Іноді помічаємо, як у вільний час вони тихенько читають «з-під поли», але зазвичай мало хто наважується розпитати про книжкові вподобання.

Ми поспілкувалися з працівниками розважального центру «Промінь» і дізналися про їх літературний смак. Разом з фестивалем «Фронтера» інтернет-видання «Перший» знайомить вас із цікавими луцькими книголюбами і їх найулюбленішими книгами.

Ірина Гнатюк. Читати навчила біда

Ірина працює в закладі «Сито», який нещодавно відкрився на фудкорті. Зазвичай дівчина читає на вихідних, іноді бере книгу в парк. Часто обмінюється томиками з подругами.

«Я, як і всі, коли вчилася у школі, читати не любила, а потім стало більше вільного часу й затягнуло. Першу книгу прочитала в 17. Це був складний період, адже лежала в лікарні. Потрапила в аварію, моя кохана людина не вижила і я не хотіла лікуватися. Тому сестра принесла книжку про дівчинку, яка боролася з раком, - «Сейчас самое время» Дженні Даунхем, вона екранізована й фільм називається «Доки я жива». І ця книга все ж наштовхнула мене на життя, я погодилася на лікування, адже зрозуміла, що попереду ще багато всього», – зізнається дівчина.

Вона почала питати у друзів, хто що читає, аби знайти цікаві книги. «Мені пропонували багато іноземних авторів, але книги не подобалися, навіть дуже популярний Пауло Коельйо «не зайшов». Тоді я почала читати українську прозу і дуже захопилася. Наприклад, Люко Дашвар чи Марія Матіос. Вони пишуть про події, які відбувалися на території Західної України, про долі жінок. Я люблю «Щоденник страченої» та «Солодку Дарусю». Також зараз мені цікаво читати історичні книги, адже нещодавно я дізналася, що мої бабусі з дідусем воювали у складі УПА, а їхні батьки взагалі були політв’язнями», - додає вона.

Для рубрики вона вирішила розповісти про «Молоко з кров'ю» Люко Дашвар, тому що тут цікаво описані події з кінця Другої світової війни і майже до наших днів. «У романі йдеться про родину жінок, які з покоління в покоління передавали жіночий оберіг – червоні коралі, й намисто по-особливому впливало на долі», - розповідає про книгу Ірина.

 

Олександра Кулішенко. Надихають «депресивні» книги

Олександра працює адміністратором Lemongrass. Дівчина розповідає, що коли є бажання, то час на читання можна знайти. Вони з чоловіком обоє люблять цю справу, тож без проблем можуть провести домашній вечір із книгою.

«Зараз я поступила на маркетинг, тож читаю багато профільних книг. Також обожнюю «депресивні» історії, коли можна постраждати разом з героєм. Про одну з них якраз розповім – це роман Сильвії Плат «Під скляним ковпаком». Вона виглядає дуже красивою та «дівчачою», але насправді доволі складна, адже героїня страждає на депресію та переживає чимало травм. Більше того, роман автобіографічний й сама авторка покінчила життя самогубством», - каже Саша.

Ще одна цікава книга - «Мрій правильно. Як зрозуміти, чого ти насправді бажаєш і як цього досягти» Барбаби Шер. «Цю книгу читає мій чоловік. Тут йдеться про те, як чітко ставити цілі і їх реалізовувати», - дівчина додає, що насправді це дуже потрібні навики.

Наступною радить знову ж таки нон-фікш - «Приліпи! Ефективність ідей. Чому одні досягають успіху, а інші зазнають невдач» Чіп Хіз. Автор розповідає, як створити ідеї, які можуть сколихнути світ. «Мені вона давалася складно, бо я повільно засвоюю інформацію і часто конспектую важливі моменти. Але книга цікава й корисна».

 

Максим Масюк. Не Кізом єдиним

Максим – бариста в Ring Coffe.

«Почав я свій літературний шлях з Деніела Кіза та його «Квітів для Елджернона». До цього вважав, що читати – не цікаво. Але потім натрапив на роман, який дуже швидко прочитав. Книга дуже просто написана та має цікавий сюжет. Герой – розумово відсталий чоловік, але він погодився бути піддослідним, тож протягом книги змінюється. Проте кінець доволі драматичний», - каже книголюб. Після цього він читав усі книги Кіза, а вже потім познайомився з іншими авторами.

Наприклад, із Деном Брауном. Розповісти він вирішив про «Інферно», адже, на думку Максима, ця книга змушує уяву працювати на максимум. Автор просто неймовірно описує архітектуру Флоренції й дуже несподівано завершує розповідь.

«Ще один автор, якого я полюбив – це Еріх Марія Ремарк, хоча усі кажуть, що це важка класика. Я почав з книги «Три товариші» - це історія про дружбу, любов та смерть. Одна з останніх прочитаних книг – це «Життя у позику». Тут йдеться про чоловіка Клерфе, який був автомобільним гонщиком й жінку Ліліан. Вона хвора на туберкульоз й відповідно знає, що помирає. Познайомившись у санаторії вони вирішують жити на повну та подорожують Європою.  Однак сюжет доволі несподіваний і Ремарк піднімає питання того, наскільки часто фізично здорові люди не цінують життя», - каже хлопець.

 

Наталія Залевська. З любов’ю до «короля жахів»

Наталія - бармен у кінотеатрі Multiplex. На відміну від колег, багато читати почала ще у школі, але вже не пам’ятає книгу, з якої все почалося. Хоча безумовно виділяє серію книг про Гаррі Поттера.

«Звісно, їх читали і любили усі», - сміється вона й додає, що тепер фентезі не читає, а надає перевагу детективам й трилерам.

Дівчина вирішила розповісти про «короля жахів».

«Я почала читати Кінга лише цієї зими і то через те, що книга була на акції. Я думала, що це простенькі й нецікаві жахи. Однак тепер він став улюбленим автором, який піднімає важливі життєві теми. В книзі  «Аутсайдер» ідеться про боротьбу людини зі злом та самим собою», - зазначає Наталія.

Хочу розповісти про ще один роман Дена Брауна «Джерело». «Я люблю цього автора та перечитала усі його книги. Він надзвичайний і пише дуже захопливо. Напевне, саме завдяки йому я полюбила детективи. Його головний герой Роберт Ленґдон – настільки розумна та різносторонньо розвинена людина, що невільно захоплюєшся. Тут йдеться про вбивство друга героя, й знову ж, як у всіх книгах Брауна, є протистояння науки і релігії. Але коли здається, що перемагає одна сторона, то автор перевертає все з ніг на голову. Книга нас тримає в напруженні до останньої сторінки»,- розповідає книголюбка.

Також дівчина радить роман Карлоса Руїса Сафона «Тінь вітру». «Мене дуже здивувала і захопила ця книга. Я її читала ще у школі, брала у подруги, але згодом придбала собі. Тут описане реальне життя дитини, яка має мрію, але доля усе вирішує по-своєму. Тут є надзвичайна дружба, любов та життєві втрати. Головна історія – про хлопчика, який знаходить надзвичайну книгу, проте хтось полює на усі книги цього автора, аби спалити їх… Тож дитина починає розплутувати таємницю».

Довідково. Уже 4-6 жовтня у Луцьку відбудеться ІІ Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера», однак організатори зазначають, що насправді «Фронтера» - це не лише три фестивальні дні, а платформа для згуртування людей, які працюють в сфері літератури або цікавляться книгами та розвитком культури в Україні. Саме тому планується низка подій протягом року та спеціальних інформаційних проектів, серед яких рубрика «Луцьк_читає». Щопонеділка ви можете дізнатися, що читають люди, які ходять з вами одними вулицями, та, можливо, обрати якусь книгу й для себе.

Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.

#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина Кліщі все ще небезпечні. За тиждень шестеро волинян підхопили небезпечний недуг
Наступна новина Хроніка пригод Луцька і Волині. Понеділок, 16 вересня
Схожі новини