Написати про жіночу консультацію (далі – ЖК) в Луцьку мені захотілось одразу ж, як тільки я туди потрапила. Але вагітна журналістка від невагітної відрізняється тим, що перша над усім труситься й дуже боїться нашкодити дитині.
Тож, перш ніж лізти у Фейсбук й строчити гнівні тексти, думаєш, у що ж це може потім вилитися.
У моєму випадку була й ще одна причина: на ранніх термінах намагалася приховати цей факт від загалу. (Правда, виходило так собі).
Нормальні люди стають на облік на 12 тижні вагітності чи й пізніше. Я ж прибігла вже на шостому. «А чого ж ви так рано прийшли», – добродушно запитала моя дільнича лікарка й (подумала, що я якась дурна панікерка) відправила проходити медогляд.
У ЖК за місцем проживання визначають дільницю й, відповідно, лікаря. Якщо дуже захотіти, можна лікаря чи лікарку поміняти, але то багато мороки. Мене моя влаштовувала.
До речі, усім зацікавленим у питаннях гендеру: лікарок у ЖК значно більше, аніж лікарів.
Ставши на облік, у консультацію довелось ходити частенько, особливо, порівнюючи з періодом не вагітності. Чим ближче до терміну ікс, тим частіше треба приходити.
У останньому триместрі я там була, мабуть, раз на два тижні. І кожен візит ознаменовувався очікуванням. І кожного разу я картала себе, що не взяла з собою крекери, подушку, віяло книжку.
Іноді чекати своєї черги доводилось ну дууууже довго. Хоч кожен лікар веде попередній запис, а у реєстратурі можна заздалегідь взяти талончик із зазначеним часом, на практиці все зовсім інакше.
Без черги проходять жінки з кровотечами чи серйозними ускладненнями, післяпологові й, звичайно, не обходиться без нахаб «ятількизапитати» й тих, кого заводить до кабінету хтось із медперсоналу.
Найважче мені було вичекати свою чергу у дику липневу спеку. Сидиш вся така вагітна й от вже тобі зараз заходити, аж тут прилітає якась післяпологова й нахабно валить до кабінету.
А я ж вже дуже вагітна й так мені важко і жарко! Яка несправедливість!
Свій егоїзм я оцінила тільки коли сама стала такою післяпологовою: годуєш дитину, швидко збираєшся (про макіяж тут не йдеться) й на таксі мчиш на прийом, звідти – теж на таксі, бо ж (ой-йо-йой, як то чоловік має сам справитись) треба встигнути, поки малеча спить.
Тож, вагітні буркотухи, до вас звертаюся: не зліться на мамочок, скоро самі такими будете.
Звичайно, у ЖК треба здавати аналізи і проходити обстеження. Окрема тема – аналізи у приватних лабораторіях. Є лікарі, які більше (люблять) довіряють «Ескулаб», іншим же до вподоби «Сінево».
Подейкують, що кожна з лабораторій платить лікарю відсоток за направлення на аналіз. Я у це вірю. Знаю (чого тільки не дізнаєшся у тих чергах), що деякі пацієнтки викладали по кілька тисяч гривень за одні аналізи. З цим мені пощастило, бо усі аналізи, які можна зробити у ЖК, я там і робила. Однак й у одну з приватних лабораторій довелось піти – ціни, справді, кусаються.
Не обходиться у чергах без питання «А ти щось давала?». Мається на увазі, чи давали ви гроші своєму гінекологу за прийом. Я жодного разу нічого не платила, окрім найпершого. Тоді лікарка сама сказала, що треба 50 гривень (на розвиток кабінету чи якось так). Ще, здається, купувала антисептик і паперові рушники.
У ЖК можна пройти курси свідомого батьківства. Безкоштовно. Є п’ять занять на різні теми. Щоправда, у нас було лише три.
Психолог центру планування сім’ї, яка проводила курси, запевнила, що оптимізувала теми і ми й за три заняття встигнемо все охопити.
Як я зрозуміла, курси спонсорує одна із торгових марок підгузків. Тож не обійшлося без рекламних пауз і демонстрації продукції.
Тут же усім майбутнім мамам і татам роздали знижки на 20, 25 і 30% (кожній парі по три знижки) й демонстраційний комплект з трьох чи чотирьох підгузків. Дуже вдалий маркетинговий хід, до речі. Ми от підсіли на цю марку саме через ті знижки.
Щодо змістового наповнення курсів, то мені було цікаво. Але потім дуже важко щось згадати. Добре, що я записувала на диктофон. Бо от ніби й пам’ятаєш, що точно говорили про дозволені мамам продукти, наприклад, а що саме говорили – фіг згадаєш.
Психолог одразу попередила про кепську пам’ять вагітних і мамочок. Мушу визнати: вона мала рацію.
Цікаво, що на курси ходили тільки пари, у яких перша дитина. Мабуть, ті, в яких друга, вже все знають й так.
Молода мама Ірина
Далі буде…
#БудьПершим – підписуйся на нас у соцмережах facebook instagram telegram youtube