То був останній день жовтня. Григорій Пустовіт ще на перших хвилинах сесії традиційно зухвало і не по-джетльменськи кинув у бік Алли Надточій: «Ну сьогодні ж ваше свято…», маючи на увазі Хеловін. Та усміхнулася у відповідь.
А підвечір стало відомо: у сесійній залі міськради з’явиться ціла феміністична депгрупа. Щоб захищати рівність прав чоловіків та жінок. Правда, її очолила не Надточій, а Юлія Вусенко.
Ще Гімн не прозвучить, а опоненти вже будуть намагатися вибити з колії лідерку опозиції Юлію Вусенко («Самопоміч»). Бо напружений сесійний день секретар ради Григорій Пустовіт («Батьківщина») розпочне з оголошення важливої заяви.
«Протягом 1,5 року в Луцьку відбувалися події, які по-різному трактувалися….» - інтригуватиме секретар.
На перших секундах журналістам, які вже звично «конспектують» сесію на задніх рядах здасться, що в.о. міського голови надумав піти з посади. Аж ні. 24 жовтня Верховний Суд розглянув справу про незаконне звільнення Юлії Вусенко і фактично легітимізував на посаді Григорія Пустовіта.
«Я не відступлюся!» - парирує Вусенко. І під завісу сесії підготує сюрприз…
«Де ж посадити нового депутата?» - від ранку працівники апарату в сесійній залі ламали голови і шукали місце для нового обранця, поки той ще не обранець.
«Та отут. Я скажу», - звичним керівним тоном розпоряджалася керівниця секретаріату Тетяна Касьянова.
Андрій Білан, новий свободівець, прийшов цього дня в костюмі і в помітно врочистому настрої.
Після гучної заяви про рішення суду Григорій Пустовіт вручив йому завчасно наготовлене посвідчення. Обійшлися без квітів. А от Богдана Вавринюка, який неочікувано склав повноваження і поступився місцем Білану, вже не було. Публічно передавати депутатську естафету не став.
«Чого «Солідарності» в нас так багато? – бідкалися міськрадівці, розставляючи прапорці.
Бо й правда, від «Солідарності», вже одні прапорці й зосталися. Андрій Авраменко, який на одній із попередніх сесій вийшов з цієї фракції, вже сів серед позафракційних. Артем Запотоцький тривалий час не бере участі в сесійних зібраннях. Не було ні Наталії Бунди, яка, очевидно, більше вже переймається львівськими справами, ніж луцькими, ні самого лідера фракції Петра Нестерука.
бо пересів ближче
Прийшов Андрій Покровський. Біля нього аж два прапорці: «Солідарності» та «Свідомих». Як потім виявиться, прийшов, щоб заявити, що в місті не виконують обіцянок щодо фінансування програми купівлі житла для атовців 50 на 50. І що він готовий на це дати мільйон зі своєї кишені.
На думку Андрія Покровського, Луцька міська рада тепер зобов’язана виділити таку ж суму у відповідь, як вимагають умови програми.
Правда, реакції – нуль.
«Тут жіночка прийшла. Хоче на виступ записатися»… У сесійну залу заходить старшого віку жінка. Каже, у неї 50-те питання. Земельне. «Будете чекати? То довго». Подумала секунду, зітхнула: «Буду…».
Під стінами в сесійній залі й жінки з мікрорайону ЛПЗ. За кілька хвилин до сесії позафракційний депутат Микола Яручик (а то його виборці) проситиме Ігоря Поліщука (УКРОП) допомогти їм у вирішенні проблеми: після ліквідації маршруту №4 люди не мають чим доїхати до школи та спортшколи на Вересневому, тому просять змінити траєкторію руху маршруту №9а.
«То до Пустовіта…» - відповідь радник міського голови.
Жінок уважно вислухають. Ті проситимуть обранців почути їх. На тому поки все.
У порядку денному – більше сотні питань. Найперше у міськраді призупинили опалювальний сезон, бо за вікном нагрянуло несподіване жовтневе тепло. Принагідно директор КП «Луцьктепло» Валентина Малютіна роздала обранцям списки боржників за округами. Боргу – більше 42-х мільйонів.
Уважно розглядаючи списки з боргами і шукаючи у них знайомі прізвища, обранці приймали зміни до бюджету. Затвердили кошти, що підуть на фінансування проектів у рамках так званого бюджету участі. Виділили 100 тисяч гривень матеріальної допомоги сім’ї загиблого Юрія Лавренчука. Розподілили низку субвенцій та роздали «дрібки» з депутатських фондів на майданчики та ремонти. Проголосували і за те, аби взяти понад 4 млн євро запозичень у Мінфіну на закупівлю тролейбусів.
Ближче до обіду емоції в залі вгамувалися. Батьківщинівець Андрій Козюра наполегливо просить завчасно розглянути його проект звернення до Президента про підняття цін на газ. Потім він довго читатиме набір стандартних фраз про «жахіття для України», «виймають останнє», «експерименти над народом»… Обранці стихли, наче справді роблять щось архіважливе.
Свободівець Микола Федік у відповідь просить додати у звернення щось про олігархів – про антиолігархічні законопроекти. Тоді, мовляв, підтримає. Козюра вимагає «не вплутувати сюди Верховну Раду». Тому Федіку сесійна зала каже – ні, Козюрі – так. Хоча навряд чи вартість газу від цього зміниться…
З суворим поглядом вийде до трибуни головний земельник Сергій Шабала. Над земельними питаннями рада працюватиме кілька годин. Вдруге вирішуватиме долю приватного ринку «Шанс» на Кравчука. І вдруге обранці проголосують за те, аби не продовжити договір оренди з підприємцем Петром Шугаєм, власником цього ринку. Як запевнить депутат і голова земельної комісії Олександр Козлюк (позафракційний), він «і ложки асфальту не поклав на цій території», мовляв, весь благоустрій – за бюджетні кошти, і відмовився від парковки.
Згодом до зали прийде і сам бізнесмен. Гучно заявить про те, що «Козлюк збрехав». І розкриє карти: «Мені Козлюк сказав: відмовся від парковки на користь «Автопарксервіс» (комунального підприємства, - авт.) – тобі продовжать договір оренди». Від парковки відмовився, а з орендою – до побачення…
Що, звісно, Олександр Козлюк тут же заперечив.
А надвечір у сесійній залі з’явилися аксакали волинської політики. Колишній власкор газети «Правда», нардеп першого скликання часів Незалежності, письменник Андрій Бондарчук. З ним колись багаторічний керівник Волинського радіо Василь Федчук. Прийшли стати на захист перейменування вулиці Ярощука у Луцьку на вулицю Святого Миколая.
Історик і представник Українського інституту національної пам’яті Леся Бондарук переконуватиме: є більш ніж достатньо підстав декомунізувати вулицю Ярощука. Бо Юхим Ярощук – не тільки відомий волинянин. Як не крути – був і секретарем Рожищенського райкому КПУ, і головою ревізійної комісії КПУ, і головою облвиконкому, і стояв на позиціях КПУ якраз тоді, коли в Луцьку тривав судовий процес над шістдесятниками Валентином Морозом і Дмитром Іващенком. За її словами, саме Юхимові Ярощуку Андрій Бондарчук і завдячує кар’єрою, бо вони з одного села…
Не подіяло. Чи повага до постаті Ярощука, чи які інші мотиви завадили більшості підтримати проект рішення про декомунізацію. Хоч як колеги зі «Свободи» та «Народного контролю» не переконували, що до січня це треба зробити, щоби встигнути впорядкувати назви до прийдешніх виборів.
Тому в Луцьку ще житимуть і Ярощука, і Революційна, і Федорова, і Боженка…
Так само дружно більшість затвердить зміни до регламенту, давши можливість головувати на сесії і підписувати рішення будь-кому з депутатів і тим самим застрахувавши себе на випадок доцільності чергової кадрової революції у цій залі. Юлія Вусенко «на десерт» оголосить про створення у Луцькраді депгрупи під назвою «Рівні можливості». Тепер, каже, будуть відстоювати рівні права чоловіків і жінок. Окрім неї, Алли Надточій («Самопоміч»), Анни Мовяк («Народний контроль»), до групи увійшли депутат Олександр Лазука («Народний контроль») і Тарас Шляхтич («Самопоміч»).
«А де новий депутат?» - раптом згадає хтось під кінець сесії, ближче до 19-ї.
Нового депутата та й багатьох колег вже слід схолоне. Тому щоб підтримати кілька запитів у фіналі, бракуватиме голосів. Григорію Пустовіту доведеться впрошувати обранців вернутися й тиснути на кнопки. Серед іншого, скажімо, - за запит Микити Рабана (УКРОП) до правоохоронців щодо негайного розслідування справи пограбування оселі найавторитетнішого адвоката Волині Сергія Сафулька.
***
48-му чергову відпрацювали. Комусь – рутинна робота, а їй ця сесія – диво. Поки обранці тиснули на кнопки, вона плакала і втирала сльози так, щоб ніхто не бачив. Та сама сивочола жінка, яка просилася ще вранці «записатися на 50-те питання». Галина Синя прийшла відстояти своє право на шматок землі на окраїні Луцька, колишнього городу. Зазвичай, таким відмовляють.
Колись маляр на КРЗ, потім прибиральниця. Батьки працювали у колгоспі імені 30 років жовтня в Прилуцькому. За що їм і дісталося 30 соток городу. У них його ділили і відбирали по шматку на користь міста вже тричі. І кожного разу вони мовчки віддавали.
«Я ж розумію: то на стоянку, то для атошників. Вже сім років просимо цю землю. Цими останніми шістьма сотками син займався, він вирішив спробувати їх приватизувати. 4 роки тому син помер, і я вирішила прийти сама. Мусить же бути якийсь закон», - каже жінка.
«Ми маємо і таким людям давати землю», - переконував хтось із обранців.
Коли на табло висвітлилося: «Рішення прийняте», вона сказала: «О, слава Богу». Пішла додому втішена. От тільки є ризик, що наступного разу в кулуарах вишикується черга таких, як пані Галина. Кожен зі своєю історією і зі своєю землею.
Текст і фото: Олена ЛІВІЦЬКА (Перший)
пояснює, чому треба вимкнути опалення
просто повернув справу на новий розгляд
Цікаво: про що думали?
У нього забрали ринок «Шанс»
Але цього разу – марно
Прийшов привітати колегу?
Позаду – більше сотні рішень. Попереду – вибори...
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.