Першовересень – свято не лише школярів, а й батьків. Для родини депутата Луцької міської ради та директора волинської школи вищої спортивної майстерності Андрія Авраменка, якого ми зустріли на урочистій лінійці 21-ої луцької гімназії, сьогоднішній день особливий – його донька йде до випускного класу. Тож наше бліц-інтерв’ю – про сім’ю, спогади про шкільне дитинство та, звісно, про спорт.
- Що для Вас 1 вересня?
- Це нагадування про свято дитинства. Як будь-яка дитина, я не дуже любив ходити до школи. Мені більше до вподоби були літні канікули.
- Яким учнем був Андрій Авраменко – двієчником чи відмінником?
- Різним (сміється, – Авт.). Фізкультура був моїм профільним предметом завжди. У початкових класах я любив малювання, у старших – географію, історію… Не лежала душа у мене до точних наук, хоча фізика та хімія мені подобалися у тій частині, де можна було експериментувати та проводити досліди. Ну, і, мабуть, геометрія мені подобалась, бо якимось чином була пов’язана з малюванням.
- Ви «дружили» з іноземними мовами?
- Шкодую, що не дружив і не приділяв належної уваги іноземним мовам. Радянська система освіти була спрямована на те, щоб ми не виїжджали за кордон, тому і мови нам не треба було вчити. Але я іноземну мову знав на четвірку за п’ятибальною системою.
- Як і зараз, так і у шкільні роки спорт залишався на першому місці?
- Спорт переміг і завжди був в пріоритеті. Я син свого батька, тренера, і я не міг не займатися спортом. З дитинства займався важкою атлетикою, є майстром спорту. Крім того, є майстром спорту України міжнародного класу з пауерліфтингу.
- Знаючи свої прогалини у навчанні, припускаємо, що своїй доньці хочете дати набагато кращу освіту.
- Єдине, що я роблю, – не заважаю своїй доньці. Вона у мене розумаха. Рік Анастасія навчалася в США, штат Колорадо у денверській школі, такий шанс трапляється рідко, і я радий, що вона ним скористалася. Навчалася там у 12 класі, який за українськими мірками відповідає нашому дев’ятому класу. Повернувшись сюди, здала екстерном програму 10-го класу на відмінно. Цьогоріч вона уже навчатиметься у випускному класі.
- Донька не планує пов’язати своє життя зі спортом?
- Я дуже хотів, щоб вона планувала, але ні. Я погоджуюся зі своєю дружиною – нехай донька сама обирає свій шлях. Вона хоче бути медиком і поступатиме у виш, точно український. Якби скрутно не було, але я вірю, що в України є майбутнє…
- А у волинського спорту є майбутнє?
- Ми маємо потужний потенціал! Діти у селах, на Поліссі, вигодовані на домашньому молоці, здатні на багато що. От у грудні минулого року ми у КаменіКаширському відкрили спортивний зал для важкоатлетів. Вже за півроку ми підготували дівчинку, яка посіла друге місце на чемпіонаті України з важкої атлетики серед дітей 13-15 років. Ми намагаємося у кожному районі популяризувати та стимулювати розвиток спорту. Допомагає нам у цьому голова Волинської ОДА Володимир Гунчик, особливо в спорті вищих досягнень.
- Знаємо, що до початку навчального року Ви підготували своєрідний сюрприз для луцької 19-ої школи.
- Ми відкрили спортивний зал, у якому займатимуться школярі, а в позаурочний час його можуть відвідувати усі бажаючі. Раніше цей зал був у жахливому стані і він вважався спортивним залом для дітей початкових класів. Його, звичайно, важко було назвати спортзалом, вікна були настільки гнилими, що взимку на підвіконнях лежав сніг… Ми замінили вікна, двері, зробили косметичний ремонт. У залі є усе, що необхідно для занять з індивідуальних видів спорту – боксу, боротьби, ММА, змішаних єдиноборств. Туди можуть приходити жінки, дівчата для занять йогою, пілатесом… Поки ще не відомо, які секції діятимуть у залі, але, думаю, найближчим часом, усе з’ясується. Офіційно ми новий зал ще не відкрили, плануємо це зробити 14 жовтня, якраз за цей час будуть видимі перші результати, можливо влаштуємо показові виступи. Обов’язково на відкриття запросимо наших волинських спортсменів, яких на жаль, мало хто знає, але вони займають у світовому рейтингу перші місця.
Першовересневу каву смакувала з депутатом Ірина Костюк