Як живе 32-річний Михайло Павловський з Ворончина Рожищенського району.
Дорога до Ворончина вкрай погана, особливо, коли звернути з центральної на ґрунтову, яка веде до будинку Михайла.
Якраз сіяв дрібний дощ і частина дороги, що встелена глинкою, ставала просто небезпечною. Тут краще йти пішки, або ж їхати трактором.
Нас зустрів молодий, вродливий чоловік з щирою, привітною усмішкою і живою іскринкою в очах на інвалідному візку. Михайло Павловський виявився дуже товариським. Говоримо про погоду, господарку, життя… Власне, про життя - найболісніше.
Коли Михайлові було п’ять років, він, як і всі дітлахи, побіг на ковзанку. Впав, забив ногу. Спочатку на це не звернули увагу, з ким не буває. Та, коли у наступні дні болі в нозі не припинялися, почали їздити до лікарів.
Ні в райлікарні, ні в області, навіть у Києві, не могли встановити причину нестерпного болю, що мучив дитину. Були, навіть, припущення, що це рак крові, але його не підтвердили. Від безпорадності батьки не знаходили собі місця. Тим часом Михайло пішов до першого класу. А хвороба прогресувала…