На Волині зустріли захисника Юрія Царіцина, який у січні 2025 року повернувся з російського полону.
Героя привітали на Замковій площі в Луцьку. Організували зустріч учасники громадської організації «Автомайдан», пишуть Волинські новини.
Юрія Царіцина вітали з поверненням під Гімн України. Люди прийшли підтримати захисника з квітами, жовто-блакитними стягами та плакатами.
Як наголосили присутні, важливо засвідчити власну небайдужість і виявити повагу до неймовірного подвигу кожного захисника, а також показати воїну, що після всього пережитого він нарешті вдома, на рідній землі, та серед близьких людей.
Символічно перед приїздом Юрія на Замкову площу в небі пролетів ключ перелітних птахів, які теж повернулися додому.
«Усім дуже дякую, що зустріли. Дякую за теплий прийом. У мене немає слів… Мене переповнюють емоції. Не знаю, що сказати… Нарешті я дочекався цього моменту. Дуже дякую всім, хто брав участь у моєму звільненні. Спецслужбам – особлива подяка, бо без них цього не було би. Дякую людям, які звільнилися з полону трошки раніше й донесли інформацію, що я перебуваю в полоні, що я не загинув, як вважали», – звернувся до присутніх захисник.
Нагадаємо, 42-річний воїн із Ківерців потрапив до росіян з важкими пораненнями. У полоні, в якому він пробув рік і майже два місяці, йому ампутували ногу. Довгий час його вважали зниклим безвісти, шукали і серед загиблих. 15 січня 2024 року воїна вдалося звільнити.
За словами Юрія, триматися у ворожому полоні йому допомагали думки про рідних людей.
«Були моменти відчаю, не без того. У багатьох хлопців теж був відчай. Хтось витримує, хтось ні, але в принципі витримують майже всі, тримаються до кінця і вірять, що звільняться, що повернуться в Україну. Там, у полоні, дуже багато важких хлопців, із гіршими, ніж у мене, пораненнями. Їх у першу чергу потрібно було би звідти забирати… Ви самі розумієте, що Росія не дотримується Женевських конвенцій. Важке там перебування. Умови різні. По всій Росії наші хлопці перебувають. Час від часу їх переміщують з одного місця на інше. Для чого це роблять, я не знаю. Можливо, плутають сліди. Деякі хлопці там і по два з половиною роки, і три. Є цивільні, які сидять у СІЗО», – наголосив Юрій Царіцин.Він пригадав, що потрапив у полон під час виконання бойового завдання на Харківщині.
«Ми вели бій, але так сталося, що ми програли. Деякі хлопці, які зі мною були, там загинули. Я отримав поранення від вибуху газової гранати. Я ще добу ховався, як прийшов до тями. На жаль, поранення такі були, що час від часу я втрачав свідомість. Через добу мене знайшли росіяни і взяли в полон. Спочатку дуже добре мені від них дісталося. Я не міг пересуватися. Дві ноги в мене були прострелені. Відмороження пішло… Тому мені через тиждень ампутували ногу в Курську. Я пробув місяць в реанімації».
Юрій поділився, що найбільше зараз він хоче побачитися зі всіма своїми близькими та просто провести спокійно час вдома.
Також він подякував усім лікарям та реабілітологам, які надали йому допомогу в Україні. І висловив сподівання, що всі полонені українці невдовзі повернуться додому живими і здоровими.
За час, поки Юрій був у полоні, в нього народилася племінниця – це донька його брата Сергія Михальського. Родина планує, що він стане хрещеним батьком для дівчинки.
Сергій розповів, що спершу вдалося знайти побратима Юрія, який сказав, що брат із імовірністю 99% загинув. Однак близькі не повірили йому й розпочали пошуки, зокрема залучивши адвокатів.Урешті в січні цього року рідні побачили ім’я та прізвище Юрія у списку звільнених з полону.
Ольга ШЕРШЕНЬ