Фракція «Свободи» у Волиньраді входить до ситуативної більшості. Трохи незвична для свободівців позиція, бо раніше їм більше доводилося бути опозицією: і блокувати трибуну облради, і залишати залу в знак протесту.
Нині лідер фракції «Свободи» у Волиньраді Анатолій Вітів переконує: рада цієї каденції кардинально відрізняється від усіх попередніх, бо більше не є «структурою президентської вертикалі», а її голова – не «підлеглий губернатора».
Про те, як вдається досягати компромісів усередині фракції і в сесійній залі. Про причини кволого наповнення обласного бюджету в 2018-му і об’єкти, які треба в першу чергу фінансувати наступного року. Про підсумки, оцінки, прогнози - говоримо у бліц-інтерв’ю з Анатолієм Вітівим в рамках проекту «Перший в облраді».
- Анатолію Миколайовичу, за рік – жодних скандалів у фракції, жодних коливань. Можна впевнено казати, що свободівці в облраді демонструють дисципліновану роботу. Як цього досягаєте?
- По-перше, ми є націоналісти. Тим і пояснюється наша поведінка у сесійній залі, наша дисциплінованість, наша злагоджена робота в комісіях… Це ті моменти, які відрізняють нас від інших. Серед них, наприклад, і одностайне голосування.
Всі дискусійні питання ми обговорюємо на засіданнях фракції. Після цього вже ніхто не дискутує: вони просто голосуються. Маєш аргументи – висловлюй одразу. Колеги тебе почують.
Але у нас в принципі не виникало якихось таких гострих питань, щоб ми не змогли дійти порозуміння у фракції. Коли вже проект рішення виноситься у сесійну залу, ми завжди виходимо з єдиною позицією. Якщо, умовно кажучи, не пройшло рішення Вітіва, а пройшло від Олександра Пирожика чи Сергія Сівака, то я буду відстоювати думку Пирожика, бо так вирішила фракція.
- Чи аналізували Ви, наскільки ефективною є робота фракції? Тобто як підтримуються проекти, подані волинськими свободівцями на сесіях?
- Сказати, що рішення приймаються на 100%, я не можу. Але відсотків на 90 вони проходять. Це різні проекти: і щодо соціальної сфери, і бачення наповнення бюджету, і реакція фракції на якісь політичні процеси, що відбуваються в державі – чи це неадекватна поведінка польської сторони щодо подій, які відбувалися на Волині, чи якісь кроки уряду (наприклад, щодо не зовсім зрозумілого і економічно необґрунтованого підняття цін на газ, електроенергію).
Це ті речі, з приводу яких рада як найвищий представницький орган в області має прийняти рішення і задекларувати свою позицію. Це своєрідний тиск на вищі органи влади, щоб вони звертали увагу на регіони, включалися в роботу і враховували ці думки.
Знаєте, я завжди згадую останню революцію: вона почала перемагати тоді, коли місцеві ради стали займати жорстку позицію. Ви пам’ятаєте події біля нашої облради? Оце був переломний момент.
- Але якраз те, що облрада приймає політичні звернення, часто критикують. Іноді здається, що то листи в нікуди…
- Так, часто кажуть: звернення обласних рад не дають результатів. Насправді дають. Бо сидить Президент і бачить, що органи місцевого самоврядування проти… А що таке органи місцевого самоврядування? Вони висловлюють позицію громад. І влада мусить на це реагувати. Особливо, коли таких думок збирається багато. Бо якщо не реагуватиме, це може закінчитися соціальним вибухом.
- Ви згадали так звані «польські питання». Дійсно, дуже принципово ваша фракція завжди реагує на тему українсько-польських взаємин, завжди висловлює свою позицію, спонукає до цього інших волинян. Не завжди, правда, більшість одностайно підтримує…
- Дискусії виникають. Тема складна, і це – природньо. Але загалом рада підтримує ці рішення. Бо в сесійній залі сидять люди, в родинах яких є жертви цієї війни і цього протистояння. Бо то – волиняни. Так, є такі, які не сприймають цього і ніколи не сприймуть, але їхня думка мені не цікава. Мені цікаві ті, кого можна переконати, кого можна залучити тут на свою сторону.
Бо де-факто Україна не виставляє претензій Польщі, хоча могла би. І за Холм, і за Підляшшя, і так далі… А польська сторона з липня нагнітає істерію. І так з року в рік, з року в рік… Якщо б українська влада давала адекватну відповідь на державному рівні, нам не прийшлося б в облраді приймати рішення.
Але досить дивно було б, якби Волинь, на території якої і відбувалися ці всі події, не реагувала на це. Це – неправильно і щодо тих людей, які ще живі й пережили ту трагедію. Це непатріотично. І неправильно навіть із людської, моральної точки зору. Тобто це – за межами здорового глузду. Ми як націоналісти ніколи не можемо обійти ті питання, які принижують національну гідність українця.
- Чи не вважає фракція «Свободи», що Волинська облрада мала би прийняти якесь звернення щодо підтримки надання Україні томосу, об’єднання церков, тощо?
- Яке ми маємо звернення приймати: до Московського патріархату? Це все-одно, що приймати звернення до Путіна. Це ахінея. Нам пропонували підписати в районах звернення до Московського патріархату. Ні. Ми не приймаємо, бо не хочемо. Бо це все одно, що апелювати до Путіна.
Давайте будемо звертатися до українського народу, щоб він підтримав ту ідею. Хоча, як засвідчує соціологія, народ тут якраз включився активно. Це будується українська по духу, по змісту Церква. І всі ми маємо підтримати надання томосу. Це те, про що мріяли покоління українців віками і за що боролися.
Хтось може винести це питання на розгляд сесії. Але я не бачу аргументів звертатися до «п’ятої колони» Кремля!
- Найбільша проблема соціально-економічного розвитку Волині, на думку фракції «Свободи»?
- У нас є така проблема. От зараз подали новий проект бюджету – і там величезна дірка. Влада в області не думає про наповнення бюджету. Не функція депутата просто розділити бюджет. Треба мати що ділити.
Якщо порівнювати цей бюджетний рік із попереднім, то раніше ми три чи чотири рази ділили кошти від перевиконання показників надходжень до казни. То були гроші на дороги, садочки та інше. Зараз ми це зробили один раз, місяць тому. Ми розділили реально тільки 24 мільйони, що для області – нуль. Луцьк чи Володимир-Волинський має більше.
- А чому? Хто недопрацьовує?
- Тому що немає достатніх надходжень у бюджет. Депутати облради запропонували механізм наповнення бюджету і створили комунальне підприємство «Волиньприродресурс», перед яким поставили завдання наповнювати бюджет. А виконавча влада робить усе можливе і неможливе, щоб це підприємство не працювало.
Нині маємо загрозу того, що зупиниться один із заводів «Волиньторфу» в Маневицькому районі. Це ж не просто закриття: то бюджетоутворююче підприємство – раз, у нас є райони, які не опалюються газом (Маневицький, Любешівський, Любомльський) і які залежать від дешевого українського торфу, – два. Що ми будемо робити з тими закладами освіти, культури, медицини, які опалюються торфобрикетом?
Всі рішення, які необхідні були для того, щоб «Волиньторф» функціонував, облрада прийняла. А влада тут гальмує. Слово ж – за адміністрацією.
- Зараз тривають бюджетні слухання. Чи беруть депутати від фракції активну участь у них, і як оцінюєте таку форму роботи над бюджетом?
- Згадую облраду попередньої каденції, де ми завжди добивалися, щоб прийняття бюджету було прозорим і відкритим, а не відбувалося в кабінеті «губернатора». Ми запровадили бюджетні слухання, щоб депутати, голови фракцій могли зрозуміти, куди йдуть гроші, щоб ми мали зворотну інформацію від директорів і керівників закладів про те, якими є їхні потреби. І тоді тільки визначали пріоритети.
Пріоритетом року, що минає, для нас були обласна інфекційна лікарня і перинатальний центр. Там і там ми практично завершуємо. На 2019-й ми теж хочемо вибрати такий об’єкт. І так само – у сфері медицини. Тобто ми (з головою ради, фракціями «Батьківщини», «УКРОПу») поставили завдання вивести медицину в області на досить високий рівень. Бо наші люди мають лікуватися в адекватних умовах.
- Яку тоді лікарню обрали для фінансування у 2019-му?
- Обласний тубдиспансер. Я так думаю. Їздив туди і бачив жахливі умови роботи персоналу. На попередній сесії ми виділили невелику суму, щоб зробити роздягальню, туалет, душ для працівників. Виділили кошти на проектно-кошторисну документацію, щоби з нового року можна було фінансувати ці роботи. Звісно, в нас не буде коштів, щоб одноразово виділяти 40 чи 50 мільйонів. Але поетапно можна значно покращити стан справ.
І обрання на конкурсі керівників комунальних закладів – це теж те нове, чого ніколи не було в радах попередніх каденцій. У минулі каденції часто голова облради призначав людей одноособово. Були різні чутки про корупційні схеми. Зараз того вже нема.
Як показала практика, там, де ми призначили нових лікарів, ситуація якісно відрізняється від того, що було колись. Це – і та ж тублікарня, й інфекційна, і обласна дитяча, на черзі – обласна клінічна лікарня. Мають прийти люди, які мають свіже бачення розвитку тих комунальних установ, бо здоров’я людини – це найважливіше.
- Ви прогнозуєте, що обласний бюджет буде прийнятий 20 грудня?
- Ще тривають бюджетні слухання. Маємо подивитися, які є потреби і що пропонує облдержадміністрація, наскільки виправдано розставлені бюджетні цифри. Депутати все це ретельно проаналізують, запропонують власні бачення, внесуть пропозиції, які, думаю, будуть дещо відрізнятися від того, що запропонували в адміністрації. А вже остаточно депутати визначатимуться під час сесійного засідання.
- Як би ви оцінили роботу облради у 2018-му? Я про співпрацю між фракціями, про взаємодію з керівництвом облради, про ефективність прийнятих рішень і сесії…
- У попередній каденції було так: була Партія регіонів, яка мала свого «губернатора», мала свою більшість, а якщо не мала, то збирала «тушок» і приймала всі рішення в кабінеті «губернатора». Голова облради тоді не приймав жодних рішень. Він був підлеглим голови облдержадміністрації. Депутати від опозиції, якими були свободівці, практично не впливали на жодне питання. Ну, хіба коли ми блокували трибуну, і такі випадки були.
Але така рада була неефективна, бо вона не відповідала принципам самоврядування. То була радше структура президентської вертикалі. Зараз рада – то є самодостатній орган, який приймає рішення без оглядки на те, що робиться в Кабміні.
У нас нема жодного протесту прокурора або суду, який би скасовував прийняте нами рішення. Ми працюємо відповідно до закону, але розуміємо, що голова облдержадміністрації, хто би він не був – Гунчик чи Савченко – то є президентська вертикаль. Натомість наше завдання – відстоювати інтереси місцевих громад. У тому ми розходимося. І відповідно з такими підходами та пріоритетами й працюємо.
Текст: Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото: Олександр ДУБОВ (для Перший).
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.