Любомльська районна лікарня (офіційно – Любомльське ТМО) сьогодні привертає увагу кожного, хто їде на Світязь. Добротний фасад. Добротний двір. Капличка. Квіти.
Але головне не в цьому – клініка за десяток років стала сучасним медичним осередком, рушієм змін у медицині двох районів Любомльського та Шацького, а в туристичній зоні під кордоном із Євросоюзом є немало-небагато – повноцінна лікарня.
Бо раніше – не було.
Ще у 2007-му на узбіччі дороги з Любомля на Світязь стояли недобудовані стіни. Обіцяна лікарня була безнадійним ще совєтським довгобудом. Зрушити камінь з місця вдалося за часів головування в ОДА Володимира Бондаря.
Про це він розповів в інтерв’ю виданню «Перший».
Понад 14 тисяч підписів…
Один із найбільших траншів коштів з державного бюджету виділений на довгобуд після робочої поїздки тодішнього міністра охорони здоров’я Миколи Поліщука на Волинь. Того року лікарню згадували чи не на кожній сесії облради.
Згодом змінювалися влади, правлячі партії, але поштовх зроблено. У 2012-му перерізали стрічку на вході в новобудову. Згодом ще не раз з нагоди різних оновлень. Але історія постання чи не найгоноровішої волинської лікарні у прикордонній зоні – доволі драматична: починали зводити ще за Союзу, у 1987-му. З 1991-го до 2004-го
2004-й. На Волині відновили будівництво Любомльської райлікарні після довгих років застою. 2,5 млн було виділено вкінці року.
2005-й. Із лютого Волинську ОДА очолює Володимир Бондар. Україна оговтується після Помаранчевої революції і виношує надії на зміну курсу та нові підходи в розвитку країни. Одне з найболючіших питань, що турбує волинян, з яким вони йдуть на прийоми до керівників різних рівнів, звертаються на прямі телефонні лінії, тощо – добудова лікарні в Любомлі.
«До редакції надійшло звернення за підписом небаченої кількості людей — 14 700 жителів Любомльського району до голови обласної державної адміністрації Володимира Бондара, голови обласної ради Василя Дмитрука, депутатів обласної ради з приводу добудови Любомльської центральної районної лікарні, яке розпочалось в 1987 році...» - із газети Волинь за 2005 рік.
На той час Любомльська районна лікарня займала приміщення прикордонного загону, зведене ще до Другої світової. Поліклініка закладу була, наприклад, в конюшні.
«В більшості приміщень необхідно міняти покрівлю, облицювання стін, підлогу, віконні рами, труби теплопостачання та водопровідно-каналізаційної мережі. Особливо гостра необхідність в проведенні капітальних ремонтів лікувального корпусу № 1, приміщення поліклініки, інфекційного відділення та дитячої консультації, господарських будівель (льох, склади, пральня). Для того, щоб підтримувати належний санітарно-гігієнічний стан, витрачається щорічно 40—50 тисяч гривень», - йшлося у зверненні.
З 1991-го будівництво завмерло надовго.
Цікаво, що у 1999-му на Любомльщині створювали навіть фонд «Цеглинка», до якого залучали кошти інвесторів і таким чином силами районної влади зібрали більше 3 млн грн. Частину дрібних робіт до 2004-го виконували цим коштом, а далі фонд закрили. Тож, понад 14 тисяч мешканців прикордоння просило у зверненні, аби голова ОДА сприяв тому. Щоб передбачити в обласному бюджеті 6,5 млн на ці потреби. На все треба було на той час – 13…
2006-й. У Любомлі здали в експлуатацію корпус поліклініки. Це вже було суттєве зрушення. Але величезний хірургічний комплекс стояв недобудованим. Тому проблема лікарні лишалася актуальною.
2007-й. У столиці «почули» про волинський довгобуд і вирішили спрямувати державні кошти на вирішення проблеми.
2009-й. В Любомлі завершили будувати хірургічний корпус.
У 2012-му добудували терапевтичний. Нині це повноцінний медичний комплекс.
«Це досі єдина повноцінна районна лікарня, зведена за Незалежності»
Володимир Бондар (станом на 2007-й – голова Волинської ОДА, нині депутат Волинської облради, кандидат в депутати до облради на місцевих виборах в окрузі №6) розповідає, що ключову розмову про Любомльську лікарню добре запам’ятав, бо сталася вона фактично в автівці, під час поїздки в Любомльський район з міністром Миколою Поліщуком.
«У той час ми починали не один проєкт: Любомльська лікарня, очисні на Світязі, рекордне залучення інвестицій (у той час якраз на Волинь «зайшов» завод «Кромберг енд Шуберт»)… А як вийшло з лікарнею. Ми якраз з Миколою Єфремовичем їхали разом на Світязь, на колегію. Він – міністр, я – голова адміністрації, в дорозі обговорювали різні проблемні моменти, в тому числі й те, що бачимо за вікном. Міністр помічає недобудовану лікарню і запитує, що це таке. Я розповідаю історію про довгобуд і що під кордоном у нас немає лікарні… Тут же стояли просто стіни, без даху і без нічого. А він каже: «Скільки треба грошей на завершення?». Я назвав суму. По-моєму, 15 мільйонів ми незабаром отримали з державного бюджету, але щодо суми я вже можу й помилятися», - згадує Володимир Бондар нині.
За його словами, цей об’єкт досі вважає знаковим для розвитку Волині.
«Звичайно, пройшов не рік і не два, поки все будувалося (бо вона в декілька етапів здавалася), але на виході ми маємо єдину районну лікарню, побудовану і завершену за часів Незалежності України на Волині», - наголошує Володимир Бондар.
Під час недавнього робочого візиту на Волинь в.о. Президента Товариства Червоного Хреста України Миколи Поліщука той розповів про те, як вперше побачив довгобуд у Любомлі і як приймалося рішення про фінансування добудови. Саме Микола Поліщук був міністром охорони здоров’я при президентові Віктору Ющенку.
«Тут на Волині у мене починалося дуже багато міжнародних проектів. Наприклад, швейцарський проект з йодування солі, з прийому фолієвої кислоти вагітними. Тут стартувала ще надзвичайно важлива програма, це партнерські пологи. З цього приводу влітку 2005 року міністерство і проводило велику виїзну колегію на Волині, зокрема, на Світязі. Їдучи дорогою разом із тодішнім губернатором, я помітив довгобуд. Зупинилися, вийшли і почули, що це, виявляється, будується лікарня, що достойного медичного закладу цей регіон не має, а тим часом на трасі гине чи травмується багато людей, тим часом на Світязь їдуть іноземці, надалеко – кордон із Польщею.
Мене це питання дуже схвилювало. Я спитав у Володимира Нальковича, що треба, щоби довгобуд перетворити на повноцінну лікарню. Він каже: 20-30 мільйонів гривень, щоб ми завершили це будівництво, у нас є дуже енергійний головний лікар Володимир Дибель (депутат Волинської облради, який уже багато років очолює цю установу, працює й нині на посаді гендиректора ТМО, - ред.), який може це зробити. Після того, здається, таки 15 мільйонів мені вдалося вибити у міністра фінансів. Це 2005 рік, тоді долар був на рівні 1 до 5-ти, тому це сума справді була велика. Міністром фінансів тоді був Віктор Пинзеник, він теж з розумінням поставився до проблеми, це був поштовх до того, щоб завершити це будівництво», - розповідає колишній міністр.
А боролися - недаремно
Відтоді Микола Поліщук на Волині був лише кілька разів. Але про те, що Любомльська лікарня стала успішним МТМО, знає і тому називає її історію показовою. Згадує в руслі всіх позитивних проєктів, які вдалося почати у час, коли був міністром (а був недовго).
«На сьогодні можу сказати, що дійсно це дуже показова лікарня. Нині це одна з тих лікарень, яка показує, що в умовах реформування галузі медики можуть заробити, ефективно надавати допомогу. Єдине, що я хотів би наголосити: міністерство повинне підняти вартість тарифів на медичні послуги. Бо нинішні – дуже мізерні. Вони навіть для перукарів не годяться, не те, що для медичних працівників, які рятують життя.
Знаю, що на етапі реформування у декого визрівали думки про її закриття. Але це неправильно. Добре, що вдалося її відстояти. Так, лікарня велика, але якщо зважити на те, що люди мають надавати допомогу в комфортних умовах, що це лікарня біля кордону, то все стає на свої місця», - зауважує міністр часів Ющенка Микола Поліщук.
Відтоді заклад пережив чимало реформ. Розвивався і розбудовувався.
Згодом у прикордонні за підтримки губернатора Бориса Клімчука створили єдиний медичний простір і об’єднали медичні установи двох районів.
Досвід ТМО доводить, що боролися за «довгобуд довгобудів» свого часу недаремно. Нині складно уявити, як би ми говорили тепер про потенціал розвитку туризму у цій частині Волині, на маючи тут потужної медичної установи.
Надія ЛАНОВА