З 1 липня 2018 року Мінагрополітики вводить нові стандарти молока, які покликані покращити якість і безпечність молока, а також ці нововведення є одним із зобов’язань України в рамках Угоди про асоціацію.
Є ризики, що ці нововведення можуть стати ударом для вітчизняного молочного ринку, який і так перебуває не в найкращому стані.
У 2017 році вартість молочної продукції зростала достатньо активно з вступом в дію нововведень, ціни на «молочку» швидше за все зростуть ще.
Крім того, звісно ж, селяни, для багатьох з яких, молоко – єдине джерело доходу, бояться втратити свій єдиний прибуток.
Що ж чекати від введення нових стандартів?
У зв'язку з введенням в Україні європейських санітарно-гігієнічних стандартів переробні підприємства повинні купувати молоко тільки в спеціалізованих фермерських господарствах, або в селян, які мають необхідне обладнання, яке забезпечить стерильність та необхідні температурні показники молока. Стандарти Євросоюзу передбачають наявність на полицях магазинів трьох сортів молока: екстра-класу, вищого і першого.
Звісно ж, великий відсоток селян, які виробляють молоко, а це приблизно 25-30%, не маючи спеціального обладнання, для стерильного забору і зберігання молока, а також холодильників лишаться в категорії молока другого сорту, а відповідно переробні підприємства не будуть його брати. Воно , відповідно, буде придатним тільки для переробки на масло чи сир, а, відповідно, ціна на таке молоко ще більше впаде.
Тут маємо ризики, що частина селян не підготувавшись до нововведень просто втратять дохід від здачі молока і віддадуть корів на забій.
Багато з побоювань, які маємо ми щодо наслідків введення нових молочних норм, були притаманні Польщі, Чехії, балтійським країнам, коли вони впроваджували схожі європейські вимоги. Правда подорожуючи цими країнами, ми можемо пересвідчитись, що молочні галузі цих країн зуміли пристосуватись і досить непогано прогресувати. Споживач має якісне молоко різних сортів, а фермер хорошу оплату за якісний продукт.
Я особисто поділяю побоювання стосовно можливих загроз, але я вважаю, що такі зміни необхідні. Необхідні тому, що ми прагнучи в Європу, маємо випускати продукт європейської якості, дбаючи про здоров’я споживача, а також ми маємо зробити цивілізованим ринок молока і дати новий поштовх розвитку цієї галузі. Але самому селянину, фермеру це зробити буде складно. Взявши на себе зобов’язання перед європейськими партнерами у частині якості молока, держава також зобов’язана допомогти фермеру. Органи місцевого самоврядування в міру власних можливостей теж мають брати активну участь і допомозі молочникам. Що і демонструє Волинська обласна рада, прийнявши звернення до районних рад в контексті цих змін. Інформаційна кампанія, напрацювання програм, популяризація і підтримка об’єднавчих ініціатив, виділення пільгових кредитів для вдосконалення роботи селян, які працюють в молочній сфері – це те, чим влада може допомогти. Без цього дійсно галузі може загрожувати повний занепад.
Кооперативний рух, на мою думку, це та об’єднавча ініціатива, яка врятує молочну галузь на селі. Разом буде легше й дешевше запровадити ці заходи та підвищити ґатунок молока. З’являться, також, кошти для розвитку інфраструктури, для доставки продукту на переробні комплекси та заводи.
Маємо хорошу історію кооперативного руху на селі, особливо, на західній Україні, яка свідчить про можливості та перспективи селянина, як у ті далекі часи так і зараз. Якщо тоді кооперативний рух західної України забезпечував великий відсоток європейського попиту на молочну продукцію, то і зараз ми зможемо вивести молочну галузь на новий рівень. Але разом, спільними зусиллями, селянин та влада. Адже в єдності сила!