На передовій Сумщини, де не стихає гуркіт війни, служить боєць підрозділу РУБпАК «Прайм» 5-го прикордонного загону – сапер на псевдо Олександрович. Його руки – точні й впевнені – щодня споряджають дрони вибухівкою, що несуть смерть загарбнику.
Кожен запуск дрона – це не просто удар, це акт помсти за спалені будинки, зруйноване дитинство українських дітей, понівечені долі громадян України, пишуть на сайті Держприкордонслужби.
Пліч-о-пліч з ним у підрозділі служить і його 50-річний батько, який долучився до лав Державної прикордонної служби України у минулому році. Їх об’єднує не тільки кров, а й спільна справа честі – захист рідної землі.
Увечері, в короткі хвилини тиші, Олександрович гортає фото на телефоні – усмішка його коханої дівчини гріє душу краще за буржуйку. Вдома її підтримує мати – жінка, яка чекає і чоловіка, і сина. Усі вони – мов частини одного серця, розірваного війною, але ще не зламаного.
Головна мотивація 25-річного Олександровича проста, і в той же час священна – якнайскоріше вибити ворога з рідної землі, щоб його діти не чули сирен, щоб знову пахло хлібом, а не порохом, щоб український народ жив у мирній, вільній й процвітаючій країні. Кожен удар його дрона – це крок до тієї України, яку він разом зі своїми побратимами захищає не словами, а діями.