Вона стояла як струна. У чорному платті. На шиї разок білого намиста. Видно, готувалася до балу.
Танцювали діти. Із деким із них і дорослі. А вона витирала сльози. Різко так витирала. Наче злилася, що вони зявлялися знов і знов.
«Ви мама когось із цих діток?» - несміливо запитую. «Ні. Отам, мабуть, тато з донькою танцюють, - не зводить погляду з пар, які кружляють у «ПортСіті». – Ні-ні... Я просто на секундочку тільки…»
Далі ковтала сльози. Юлія Спіріна. Лучанка. Волонтерка. Її запросили хлопці-атошники, які теж цього дня танцювали. І коли вони йшли до вальсу, вона стискала руки в кулачки і показувала: тримайтеся, мовляв. А вони – їй…
Він же стояв поруч мовчки. І тільки коли зала завмерла, бо дивилася, як хлопці з медалями закружляли дівчат на візках, сказав: «Мої пацани танцюють». Гордо сказав. Він - Юрій Хомич, голова ГО «КнягинАТО». Не пиріжки на Сході ліпив…
Це тільки двоє з глядачів «Осіннього балу». А подібних було сотні. І хотілося то плакати, то сміятися. Бо рідко який захід приносить стільки емоцій.
Півроку підготовки – і у стінах торгового центру «ПортСіті» таки презентували неймовірне шоу: «Осінній бал 2018 для дітей та підлітків з інвалідністю».
Здається, сотні і сотні гарних дівчат і жінок у розкішних сукнях. Хлопці в білих сорочках з метеликами. Хлопці у камуфляжах та з медалями на грудях несміливо шукають своїх… дівчат на візках. Якогось іншого дня вони соромилися б, але не цього: тут мають триматися заради інших.
«Осінній бал» залучив до постановочних танців 112 людей дітей та підлітків. Усі вони – члени низки громадських організацій, які долучилися до участі у цьому дійстві («Джерело життя», «Янголята», «Повір у себе», «Даун-синдром», тощо). Завдяки неймовірним зусиллями хореографів Оксани Мацюк, Лілії Шевчук та Аліни Панасевич 28 вересня у стінах «Порт Сіті» стали танцівниками.
«Ця перемога не менш важлива, ніж на фронті. Бо тут теж війна», - відкриваючи свято, скаже голова облдержадміністрації Олександр Савченко, маючи на увазі, що «Осінній бал» покликаний здолати чимало бар’єрів.
Один за одним виходять до танцю вихованці громадських організацій. У кожного танець про своє. Найменші шукають очима маму чи тата. А ті ховають страшну втому за світлими посмішками…
Читайте також: Танцюй серцем. П’ять історій з «Осіннього балу» в Луцьку
Поки одні відпочивають після танцю, інші готуються, співають Антон Копитін та Марія Хурсенко. Ведучі дійства Сергій Скулинець та Вікторія Поліщук вправно задають тон, як на найвишуканішій світській вечірці.
І хто ще міцний серцем, той тримається. Але коли до танцю виходять мами з татами, навіть найвитриваліші дають волю емоціям. Так рідко танцюють: наперекір усьому.
«Ви гляньте, як вони вбрані: знизу майже чорне, зверху – рожеве. От вони такі, як от сукні. Вони свій біль заховали – і то чорне, а серце відкрили», - коментує хтось із глядачів поруч.
Мами повертаються до дітей. А дійство дійшло апогею – вальс із Героями АТО. Знайома багатьом мелодія із кінофільму «Мій ласкавий та ніжний звір». Кіборг Вадим Ваврищук. Майданівець та доброволець Олексій Кушнєр. Кіборг із Ковеля Андрій Луцик. Учасники АТО Олександр Шафранюк та Олег Кантерук. Зала завмирає. А потім аплодує стоячи.
Розрядити обстановку випало Владу Ямі. Поява зіркового танцівника викликала шквал емоцій у героїв свята. Той спершу запросив всіх станцювати польку, давши професійний майстер-клас. А потім охоче позував для сотень селфі та фото на згадку…
Міг дорівнятися до Ями за кількістю селфі і голова ОДА Олександр Савченко. І польку танцював на рівні з усіма. І залюбки фотографувався з дітьми. І, здалося, багато з ким із них вже встиг потоваришувати. Каже, на репетицію навіть ходив, там з багатьма дітьми і познайомився.
«Мені здалося, що сьогодні люди повірили не у владу навіть, ні. В державу просто. Бо не все ж воювати. Бо треба ж і поза війною жити. Сьогодні показали, що можна і – так. То не зовсім веселощі. То радше прояв героїзму. Бо дітки відпрацювали програму непогано. Ніхто не заблудився. Все було дуже добре. А це місяці їхньої тяжкої праці. А я (сміється, - авт.) старався, як міг. Як кажуть, поганому танцівнику щось завжди мішає, то мені точно. Але я своїм прикладом мусив якщо не надихнути, то принаймні дозволити стати поруч із собою. Хоч і не на всіх, але на деяких репетиціях я таки був», - резюмував Олександр Ілліч.
***
…Розмову перебив Андрій. Юнак простягнув руку губернатору як доброму товаришеві.
«О! Це Андрій, - знайомить Олександр Ілліч. – Він танцював. На репетиціях познайомилися. Відтоді – свої…».
Своїми один одному від цього вечора стали багато людей. Більш своїми. Більш справжніми. Більш щирими. Для доброї частини присутніх це точно було незабутнє дійство.
Бо навряд чи можна забути… свій перший у житті вальс.
І – «пацанів, які танцюють».Правда?
Саме Волинська облдержадміністрація виступила організатором дійства.
Збуджені. Схвильовані. Радісні. Його учасники розходилися додому
і вже мріяли про… наступний!
Текст: Олена ЛІВІЦЬКА (Перший)
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ (Перший)
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.