На всі бойові завдання Наталія, воїн зенітної ракетної Херсонської бригади, вирушає, тримаючи у кишені біля серця малюнки двох маленьких племінниць.
Це - життєствердні картинки з намальованими будиночками, річками та полями, обов’язково з українськими воїнами та підписом «Вірю в перемогу!» й «Небо під захистом!», пишуть на сторінці Повітряне командування «Південь».
Дівчатка надсилають свої нові роботи для рідної тітки по кілька разів на місяць і ще жодного разу жінка-воїн не вийшла на бойове завдання без цього щирого, дітьми подарованого скарбу.
Наталія – стрілець мобільної вогневої групи. Розповідає: щойно лунає команда вирушати на збиття ворожого ударного «шахеда», швидко, за доброю звичкою, переглядає дитячі малюнки, а вже за мить – їде з побратимами на позицію полювати на смертоносний БпЛА.
У пам’ять їй закарбувалося полювання на «шахеда» в ніч на 8 січня 2025 року.
Повітряна ціль рухалась швидко та низько на відстані, з якої можна було поцілити у БпЛА. Зробити це було непросто – заважав туман та й часу на роздуми не було.
Стріляли усією мобільною вогневою групою, але саме вогняна черга Наталії з автомата поклала край польоту дикого «шахеда».
Стріляти – це моє, свого часу пройшла кілька навчань в одному з навчальних центрів. З автоматом я на «ти», він моя надійна опора в боротьбі з ворогом. Однак, будь-яке збиття це - командна робота, всієї нашої групи, якби не я – цей «шахед» збив би хтось інший з побратимів», - скромно зауважує Наталія, - «У нас всі майстерно поводяться зі зброєю, зіграло свою роль також те, що група правильно обрала позицію для ураження, звідси й результат.
Розмовляти з Наталією легко — 26 річна жінка-воїн привітна й усміхнена. При цьому, напрочуд скромна – майже не говорить про свої бойові успіхи. Хоча розповісти є про що!
До лав Збройних Сил України приєдналася у 2019 році – пішла добровольцем, хоча ніхто в родині ніколи не служив у війську. Після початку повномасштабного російського вторгнення Наталія виконувала різні бойові завдання, нагороджена орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Насамкінець розмови жінка-воїн знову згадує за своїх маленьких племінниць, про яких може розповідати годинами.
А також з особливим теплом у душі говорить про Маму, яка її любить та в усьому підтримує.
Вона - мій всесвіт! Заради неї я ніколи не опущу зброю й буду боронити рідне українське небо, я буду знищувати російських окупантів, які прийшли з війною на нашу землю. І разом з Мамою я обов’язково святкуватиму нашу велику Перемогу! – вже серйозно і впевнено наголошує Наталія.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.