Бандуристка Світлана Лагода із села Черче Камінь-Каширського району працює діджейкою за контрактом в одній із найбагатших країн світу – Катарі.
Світлана навчалася у музичній школі по класу бандури та фортепіано, у Волинському училищі культури та мистецтв ім. І. Ф. Стравінського, а також у Київському національному університеті культури та мистецтв, пише Леся Мінібаєва на шпальтах видання Полісся.
Саме з університету стартувала її кар’єра діджея (професія відтворювати музичні композиції за допомогою певних технічних засобів).
Зараз дівчина живе і працює в одній із найбагатших країн світу – Катарі. Як вона сама розповіла, опановувала діджеїнг у спеціальній школі.
«Випробовувала себе у різних амплуа: від офіс-менеджерки до ведучої караоке. Крім того, траплялися «халтури» для мене як для бандуристки. Перебуваючи постійно в музичному осерді, я почула, що українські музиканти мають можливість укласти контракт за кордоном. До речі, на наших земляків там великий попит. Відтак з допомогою Інтернету це виявилось зробити простіше, аніж я могла собі уявити. І ось нині я за контрактом працюю у відпочинковому комплексі в місті Доха – столиці Катару», – розповіла Світлана Лагода.
Вона згадує, що у свій час опинилася на роздоріжжі, але вибрати правильний шлях їй таки вдалося.
«Працювати в музичній школі мені зовсім не хотілось, писати кавери на попсову музику – недостатньо… На щастя, якось до Києва з концертом приїздив відомий на увесь світ діджей та саунд-продюсер Девід Гетта. Однак у мене не було можливості придбати квиток, але з’явилась пропозиція попрацювати там промоутером», – пригадує Світлана.
За її словами, саме ця подія стала знаковою у виборі професії.
«Чоловік у 52 роки не відпочиває на віллі, а створює неймовірну музику та збирає багатотисячні концерти. Це мій номер один у списку улюблених кумирів. Так, електронна танцювальна музика стала захоплювати мене з новою силою», – каже дівчина.
«Згодом мені пощастило почути наживо одного з найвідоміших діджеїв сучасності Мартіна Гарікса. Він пише музику для найпопулярніших артистів світу і мені вдалося там теж попрацювати. Згадані оказії дали мені черговий поштовх вдосконалюватися у цій сфері», – продовжує вона.
Щоб успішно працювати діджейкою у чужій країні, каже Світлана, треба спілкуватися з людьми, котрі живуть там, вивчити їхні звичаї та культуру.
«Крім того, не завадить відвідати торговельні центри та кафе і почути, яка музика грає там», – додала Світлана.
«У моєму плей-листі можна знайти абсолютно усе: мумбатон, поп, афростайл, хауз, r&b, тощо. Нерідко просять відтворити італійські, німецькі чи індійські мотиви. А на масштабних вечірках організатори заздалегідь обумовлюють стиль музики», – розповідає про свою роботу.
«Люди моєї професії відчувають, що саме потрібно тій чи іншій публіці, і, попадаючи прямо у ціль, виконують музичні забаганки кожного. Важлива передусім не лише сама музика, а її подача. Якщо ти збайдужіло споглядаєш на публіку, хоч водночас професійно міксуєш треки, то це ще нічого не означає. Справжній профі повинен віддати свою енергію на усі 200 відсотків. Щоб зрозуміти усю діджейську “кухню”, часто дивлюсь живі виступи відомих dj і вчуся у них, як це потрібно робити, як професійно працювати з цілими стадіонами людей. Якщо ти сам кайфуєш від власної справи, то люди так само отримують задоволеня разом з тобою», – ділиться професійними секретами діджейка.
На думку дівчини, сфера діджеїнгу в Україні зараз лише на старті свого розвитку.
«Чомусь більшість людей має хибне уявлення про непрестижність цієї професії та потенціалу її можливостей. Однак я можу сказати, що це царина, одна з найбільш оплачуваних у світі», – запевнила вона.
Для розвитку себе та підняття власного іміджу, вважає діджейка, необхідно писати авторську музику і з нею виступати на масштабних фестивалях.
«У Києві функціонує дві школи, де дають фахові знання з діджеїнгу. Тож після повернення додому планую продовжити навчання в одній із них. Мрію опанувати саунд продакшн (професійний запис вокалу, аранжування), а надто гру на вінілових пластинках. Утім ця професія, як і багато інших, вимагає постійного вдосконалення, а мені є ще багато чому повчитись», – сказала вона.
Читати також: На роботу – у нічний клуб. Луцький пенсіонер став діджеєм