5 грудня жителі Рожищенської громади навколішки зустрічали в рідному місті молодого Захисника Тараса Меліса, який загинув 1 листопада в районі населеного пункту Новомихайлівка на Донеччині.
Про це повідомили в Рожищенській міській раді.
Біля пам'ятного знака Борцям за волю та незалежність України священники ПЦУ відслужили панахиду за загиблим захисником, на яку прийшло чимало рожищан.
"Кожного разу, коли ми стоїмо на цій площі над домовиною загиблого, ми запитуємо: "Чому так?". А відповідь одна - ми боронимо свою землю, ми відстоюємо незалежність держави ціною життів наших хоробрих вояків. Молодих хлопців, які борються до останнього подиху, віддають свої життя заради наближення Перемоги. Тому їм вічна пам'ять і шана, а батькам велика вдячність від усієї громади за сина - патріота, за сина - Героя", - наголосив капелан о. Миколай.
"Символічно, що на площі, де ми стоїмо, молодь напередодні великими літерами вивела слово Бахмут, аби привернути увагу жителів громади до цієї "гарячої" точки, аби об'єднати зусилля задля допомоги та підтримки тим землякам, які нині там воюють. Пів року виснажливих боїв. Саме в цьому районі загинув і наш земляк Тарас Меліс. Тож розуміємо, яка висока ціна кожного відвойованого клаптика української землі, як щедро вона полита кров'ю наших Героїв. Тому пам'ять про них має вічно жити у наших серцях", - наголосив Рожищенський міський голова Вячеслав Поліщук.
Потому траурна процесія рушила до рідної оселі загиблого Героя, де з Тарасом попрощалися його рідні, друзі, однокласники, сусіди.
"Тарас був щирим і привітним хлопцем. Ніколи нікого не ображав, допомагав батькам. Ініціативний, товариський, він мав багато друзів, знаходив спільну мову і з ровесниками, і з молодшими, завжди з повагою ставився до старших. Добра дитина була", - зі сльозами на очах розповідає про загиблого сусідка Марія Гейне.
"Веселі очі, жартівлива вдача. Він там, де гамірно й шумно. Один із лідерів класу. Минув час - і це вже вродливий юнак у чудовій фізичній формі, активний, розумний. З життєвою дорогою визначився ще після 9 класу, коли вирішив продовжити навчання у Волинському обласному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, - боронити рідну землю й український народ від загарбників. Хай Бог прийме його в Царство Небесне, де він стане ангелом-охоронцем братові, мамі, татові й усій сім'ї, а земля хай буде пухом. Щирі співчуття рідним, сили й мужності знести невимовний біль з приводу втрати найдорожчої людини", – згадувала Тараса класна керівниця Марія Матвійчук.
Він не вагався з вибором, коли його батько Петро Володимирович став на захист України. Тарас пішов до військкомату добровольцем, підписав контракт. Батько та син захищали Україну обоє.
Перший висловлює щирі співчуття родині і близьким Героя.