26 лютого у Володимирі відбулося велелюдне прощання з полеглим у Курській області 37-річним Віктором Паюком. Володимирчани навколішки зустріли кортеж із тілом старшого солдата, сформувавши коридор шани.
Про це повідомили у міській раді.
Уродженець села Заріччя Віктор Паюк мав за плечима кількарічний досвід служби за контрактом у 14-й ОМБр, яку змушений був покинути через важку травму ніг. Згодом працював охоронцем у Центрі професійної освіти, а у вільний час виконував будівельні та ремонті роботи на замовлення. Аби забезпечити свою родину, поїхав на роботу за кордон, звідки одразу ж повернувся, як тільки дізнався про повномасштабне вторгнення рф.
Спершу долучався до волонтерської діяльності та патрулювання міста, а коли отримав повістку, то, не задумуючись, став на захист України у складі протиповітряних військ ЗСУ. «Я не можу інакше, адже якщо всі будуть ховатись, то що тоді буде з нашою країною, що тоді буде із вами?» – говорив Віктор своїй дружині та водночас, наче щось відчуваючи, наказував їй бути сильною заради їхніх двох малолітніх дітей.
Оберігаючи рідних людей від зайвих хвилювань, військовослужбовець не розповів їм про те, що його відправляють на Курщину, сказав лише, що тепер виконуватиме завдання на Харківщині.
20 лютого Віктор Паюк загинув внаслідок мінно-вибухової травми, яку отримав під час ворожого штурму позиції українських військових, до останнього подиху залишаючись вірним своєму обов’язку та присязі. Рідні та близькі назавжди запам’ятають його як добру, щиру, працелюбну та люблячу людину.
Чин похорону воїна відбувся у храмі Віри, Надії, Любові та матері їх Софії, де зібрались рідні загиблого, його друзі, колеги, побратими, духовенство, представники влади, небайдужі мешканці громади.
Співчуття від імені усієї громади висловив міський голова Ігор Пальонка: “Коли постало питання щодо захисту Батьківщини, він пішов виконувати свій військовий обов’язок, ставши прикладом для усіх нас. Завдяки таким Героям, як Віктор, ми продовжуємо жити та працювати у вільній країні. Він віддав найдорожче заради своєї сім’ї, заради нашої громади та всієї України. Наш обов’язок пам’ятати про цей неоціненний подвиг та підтримувати родину, яка втратила найріднішу людину – чоловіка, батька, брата… Вічна пам’ять Герою!”
Прощались із полеглим під акапельний супровід хористки, яка виконувала стрілецьку пісню “Журавлі” зі зворушливим “Чуєш: кру-кру-кру, в чужині умру, заки море перелечу, крилонька зітру…”
Поховали Віктора Паюка на Алеї Слави Федорівського кладовища.
Щирі співчуття родині! Честь та вічна шана Захиснику!