Перший продовжує щотижневу рубрику «Депутати в темі». Наша нинішня розмова з бізнесменом, депутатом Волинської обласної ради, керівником КП «Волиньприродресурс», Василем Столяром.
Депутатський «стаж» - три скликання. Крім цього, Василь Столяр - голова постійної комісії обласної ради з питань екології, раціонального використання природних ресурсів.
Попри політику й роботу в раді розмова з депутатом, керівником КП і його заступником Анатолієм Капустюком сконцентрована, в основному, на роботі «Волиньприродресурсу».
Торф, бурштин, мідь, ліси, натуральні соки і…футбол – ось про це і говоримо.
- Пам’ятаю, що якийсь час тому саме ініціатива голови Волинської ОДА була створити підприємство «Волиньбурштин». Але створили КП «Волиньприродресурс». І волиняни пам’ятають, а, особливо, журналісти. В голови облради були дуже амбітні плани, але на даний момент все виглядає, як «великий пшик»…
СТОЛЯР: Починали ми з отримання спецдозволу, це було 2 лютого цього року і мене призначили директором, так я і вступив у роботу.
- От тепер повний супротив, принаймні збоку саме так виглядає. Чому ж так хотів(голова Волинської ОДА, - авт.), а тепер передумав?
СТОЛЯР: Ну, тому що то була його ідея, а тут громада вирішала!
КАПУСТЮК:Різниця винятково у назві, бо у першому і другому варіанті засновником мала виступати Волинська обласна рада.
- Так у чому ж біда?
СТОЛЯР: Та то все політика, бо більшості немає, тому треба показати, що вони сильніші. Ну, вони усі так думають і роблять от такі речі. Це все по голосуваннях можна простежити – от півради не люблять конкретно мене чи Палицю, то вони навіть за запити не голосують. Я от з ким не сварюся з депутатів, а за запити завжди голосую, ну, бо якщо ти з головою не дружиш – одне, а людина ж до тебе звернулась за допомогою!.. А от у нього (Володимира Гунчика, - авт.) - амбіції.
По бурштину у нас іде конкретний тиск місцевої влади – це Маневцький голова РДА, Любешівський, провладні керівники. В Камені-Каширському спокійно, бо там розпайовані землі, вони людські – нема на кого тиснути.
КАПУСТЮК: При тому усьому вони не заперечують, що їх Гунчик неодноразово до себе викликав і давав вказівку «стоп!» по роботі комунального підприємства.
- А що ж люди? Збоку виглядає так, що йти в ногу з законом більшість таки не хоче…
СТОЛЯР: Люди не готові працювати чесно. Там зараз місцеві так і далі добувають бурштин потихеньку, нас не сприймають, тому що ми - конкуренти і хочемо навести порядок. Їх не цікавить ні селищна рада, ні районна рада, ні наповнення бюджету – нічого!»
- Так влада переконує, що там Нацгвардія, «Світязь», а поряд з ними – тиша і спокій.
СТОЛЯР: Батальйон «Світязь» там і ніякої там тиші немає. Ми моніторимо це все, а от поліція скільки конфіскувала бурштину, ні разу не звернулася до мене! Це зараз я говорю про корупцію в органах поліції, тому що якщо на нашій території, де ми отримали спецдозвіл на видобування і геологорозвідку, то якщо там була крадіжка бурштину, то це стаття – не адмінпорушення!
Якщо він затриманий зі зброєю – це грабіж, якщо бійка була – то розбій, але це реальні статті кримінального кодексу. А поліція ні разу не звернулася. Єдиний раз прокуратура Луцького району звернулася з проханням про допомогу, чи можемо ми підтвердити – бурштин це чи щось інше. (сміється, - авт.)
КАПУСТЮК: Є у нас таке поняття, як затверджені запаси. Бурштин, який був фактично вкрадений на нашій території, це є саме крадіжка, тому що саме це зменшує наші запаси. І допоки комунальне підприємство не приступило до видобутку, за нього відповідає розпорядник земельної ділянки. Це фізична особа, яка має право вирощувати там городину, але не має права копати. Люди не хочуть знати цих елементарних речей. Їм пояснюють, так, можливо видобувати на своїй землі, але через 20 років, коли закінчиться термін спеціального дозволу.
- КП «Волиньприродресурс», багато про нього говоримо останні кілька місяців, на що має право це підприємство – роз’ясніть. Більшість волинян, впевнена, не знають... Та й волинський бурштин – окрема тема.
СТОЛЯР: Не хочу вже вам геть-геть усього розказувати, бо то вже комерційна таємниця, але, думаю, ми запрацюємо наступні три місяці!..
От лісники уже з нами співпрацюють! Вони розуміють, що платять за Нацгвардію і всіх решту, які там сидять, і це серйозно відбивається на їхньому бюджеті.
КАПУСТЮК: І ще одне, якщо хтось розриває їхню територію, за це дійсно відповідає саме лісник. Аби не бути притягнутими до відповідальності, вони заганяють туди техніку і зарівнюють ці усі ями.
Торік ми організовували комісію облради, виїжджали по Волині і виявляли місця незаконного видобутку бурштину, фотографували. Так прямо перед нами на той момент лісники заганяли техніку, зарівнювали усе. Тому що вони мали б звітувати за ці незаконні місця, а на той момент вони знищували докази незаконного видобутку.
СТОЛЯР: Коли ми приїхали на ту ділянку, три свіженькі ями були все одно. А батальйон («Світязь»,- авт.) сидить в трьох метрах. Заводили на нас кримінальну справу! Приїздив слідчий, усіх допитав – чому комунальне підприємство, яке належить обласній раді (саме обласна рада курує надра Волині), не запитавши дозволу, а це приїздили депутати, то от чого вони зайшли в ліс і ще й фотографують!
- Комічна ситуація…
СТОЛЯР: Але таке було! Хоч на сьогодні у нас нема проблем ні з управлінням лісового господарства, ні з Держгеокадастром – вони з розумінням ставляться, і з водним фондом теж усе добре. Єдина біда – Гунчик. Все, більше в нас нема проблем. Ну, ще є люди, але нам потрібно стартувати з роботою, щось показати, аби вони зрозуміли, що ми працюємо в користь.
- На Рівненщині помпами миють сонячне каміння. Наскільки цивілізовано це буде на Волині?
КАПУСТЮК: Добувати бурштин помпами забороняє чинне законодавство. Тут йдеться про кар’єрний метод, але не про величезні кар’єри, як це собі всі уявляють, а про невеликі ділянки. Тобто – гектар-два відпрацювати: зняти родючий шар, окремо складувати, далі зняти продуктивний, в якому міститься бурштин, перебрати, перемити централізовано на заводі і знову, як пиріг, загорнути дану ділянку. А верхній родючий шар іще додатково підживлюється. І йдемо на наступний гектар-два.
Якщо ж говорити про землі, які належать фізичним особам, розпайовані землі – ми укладаємо з людиною договір про те, що ми фотографуємо, у якому стані земельна ділянка, підписуємо зобов’язання, що, крім того, що людина отримає кошти, ми повертаємо землю в той самий стан, у якому її брали. По закінченню людина приймає роботу, розписується в акті, якщо не має претензій, а ми рухаємося далі.
Це якраз приклад того, що люди бачитимуть - ось відпрацювали у сусіда, мало того, що сусід отримав кошти, так ще й ділянку підживили і пішли далі. Тобто, ніяких «місячних ландшафтів» – усе цивілізовано!
- Коли про КП «Волинприродресурс» тільки заговорили, голова облради апелював до того, що це чи не єдине в Україні підприємство, яке може і буде заробляти мільйони. ..
СТОЛЯР: Голова ради мав на увазі і бурштин, і торф, і мідь. По міді в нас іде наполеглива робота, працюємо з масштабною компанією, от ми зараз обговорювали керни, щоб підтвердити правильність, що у нас є мідь чи нема її стільки, щоб ставити фабрику і отримати з цього прибуток. Якщо усе підтвердиться, то маємо інвестиційний проект вартістю 570 млн євро, проектна документація тільки 470 тисяч євро, експертиза в Канаді – 64 тисячі євро(там світова лабораторія, якщо є її резолюція, то будь-який інвестор спокійний. Нашим лабораторіям, на жаль, не вірять.
– На Волині ж міді не добували ніколи? І те, що зараз відбувається, це, фактично, прорив?
СТОЛЯР: Ніколи, бо в нас не було вивчене родовище. Та влада заважала і я вам скажу, чому – років 10 тому ми надавали одній з фірм спецдозвіл спільно з нами, а Київ – не дав.
Так, прорив, ми доводимо, що у нас є! Це реально тривалий процес, сотні бурінь. Для того, щоб знайти якусь ділянку, потрібно бурити з певним кроком, знайти. Далі оббурювати з іншим кроком буріння. Ще й глибина залягання – до 500 метрів. Тобто, буріння кожної скважини займало майже місяць. Там і базальт і десятки метрів крейди, яка із водою, одне слово – процес тривалий.. От для прикладу ми два місяці – дві скважини лиш освоїли.
– Що далі, якщо усі документи підтвердяться і видобування міді розпочнеться? Людям не варто боятися, що щось не те буде з екологією у нас на Волині?
КАПУСТЮК: В чому ситуація: чим відрізняється самородна мідь від іншої – вона чиста. Тобто, її не можна в звичайних териконах засипати просто неба. Це мають бути ангари, інакше, будь який осад, дощі і вона окислюється.
СТОЛЯР: Тому, що б не говорили – всім не вгодиш, вона буде закрита, є ж екологія, інвестор серйозний...
– Рожищенські кар’єри, пісок. Кажуть люди, що там і далі чорна біда – возять, розбивають дороги, будинки розлазяться по швах...
СТОЛЯР: Там три кар’єри, відповідно – один, депутат Котюк, якому все одно, бо він – з Гунчиком. Є ще такий підприємець Мельник і Чорнуха. Рожищенський район - у тому напрямку нема доріг, якщо ви бували там! Пісок в області крадуть. Депутати Лех, Омельчук зверталися, ми це на комісії розглядали, аби правоохоронні органи щось робили. Ну, як у Ковелі, Нововолинську будуються? Значить, пісок десь беруть, а де беруть? Крадуть!
– Так люди бунтували, перекривали дорогу, затримували водіїв і поліцію викликали. А що в цьому випадку може поліція?
СТОЛЯР: А що ж скажуть? По піску походження неможливо визначити і сказати, що цей - звідти, а цей – звідти вивезено незаконно. Водій може сказати, що от в мене супровідний лист з якогось там карєру. Ці листи незаповнені і без дати вони возять із собою, а коли перевірка – дату поставив і все.
– Розібратися з цим на даний момент?..
– Елементарно! Правоохоронці хай займуться – і все! Ви зрозумійте, наприклад, я заплатив за ліцензію, а от тепер люди проти, вийшли. Люди, а де ви раніше були, коли дозволи бралися? Щоб отримати такий дозвіл, потрібно рішення сільської ради, якісь громадські слухання…
– Що з волинською лохиною?
– Збір лохини залежить від людського фактору. Коли збирають врожай, до речі, цього року зібрали 400 тонн, це небагато. Позаторік, наприклад, збирали більше. От приходиш – висить ягода- є спіла, є зелена, є червона. От люди збирають руками, без спеціальних гребінок, але що роблять? Збирають усе вперемішку: спіле відбирають, а все решту викидають. Так от зараз ставлять відеосистеми, аби було видно...
– Що з цим підприємством? Бо ж було там дуже неспокійно кілька років тому – і стрілялися у лісах, і банда на банду, з’ясовували щось?..
– Мир, дружба, жуйка! (сміється). Ми порозумілися, працюємо. Вони розширятимуться, йдуть далі по площі, фактично до кордону з Білоруссю. Мають конкурентів лише в Житомирі. То ж будуть розсажуватися і розвиватися.
– Хто купує ягоди?
– Поляки. 170 гривень кілограм, така ціна була, 6 доларів. А раніше 8 була. Зараз дешевше, але бізнес вигідний. Ніхто цю ягоду не знає, а вона корисна. Пам’ятаю, я колись у Рівне здавав на переробку, то відмовлялися, бо казали, що дорогі ягоди. Але коли переробили сто кілограмів – погодилися брати, бо не потрібно цукру додавати в йогурти й іншу продукцію з лохиною. Там і фруктоза, і глюкоза – натуральні продукти – ідеальний варіант. От уже й економія!
В наступному році має запуститися Рожищенський консервний завод з натуральними соками. Розумієте, натуральні соки не можуть бути дешевими, бо от це що продають, мішане пальцем, то концентрат, розведений непоганою водою. А от на консервному заводі буде дитяче харчування виготовлятися . Обладнання там стоїть таке, якого в Україні немає ні у кого. Це буде нова лінія, будемо робити дитяче харчування. Плани дуже амбітні.
Є у нас партнер з Рівного. Згодом буде відомою і назва, і все інше. Але це буде винятково на волинській продукції. У нас дуже багато усього садять, тому, будемо використовувати. Завод кілька років стояв, ми його відновили – усе там є. Робочі місця? Буде 400-450 людей. Колись там менше людей працювало, але все одно було потужне підприємство. От, аби ви розуміли, в Китаї пюре роблять люди, труть ягоди на склі, а в нас – ціла лінія. І от коли говорять про збільшення робочих місць, то це дивно звучить, бо технології йдуть уперед і чим ліпша техніка, тим менше людей. Та й вкрадуть менше!
Але тут так багато людей, бо рахую і заготівельників, і водіїв. Це ж процес – все закуповлюється-закуповлюється, потім фруктове пюре, потім – в холодильник і цілий рік розливається. Всі дозволи і все решта уже, звичайно, є.
– Сморід у Луцьку – що думаєте про це? Останнім часом запах, ніби, трохи зменшився. Вам «пахне»?
– Так власнику пахне, а мені – смердить! Знаєте, тут причина не в Галькевичеві – він завжди був і завжди в сезон був запах відповідний. Я от думаю, що тут політичні інтриги почалися.
А от куди екологія дивиться? Вона хоч один запит дала? От, наприклад, до мясників – куди вони дівають воду після миття м’яса? Куди? Там же і Вересневе і Гірка Полонка скидали каналізацію в очисні цукрового заводу. Та це заборонено! Ну, всі, без винятку, мери скидали, нормально усе було. А тепер хтось винний!
– А чому ж саме цього сезону це виплило?
– Я вам скажу, вони поставили біоетанольну установку, а ніхто ж не розбирається, що ця установка без документів ставиться – вона рік повинна пропрацювати, щоб потім екологічні служби дали заключення. Так в чому вони винуваті – запустились і закрились! От вони будуть ставити саркофаг, збирають документи, оправдовують себе, але в чому вони винувати? От вам елементарно – вкиньте дріжджі в каналізаційний люк – і все побачите.
– Футбол. Колись ви були до цього причетні. А що тепер? Я – профан у футболі, розкажіть, яка ситуація? Геть все погано?
– Ну, чого, в першій лізі грають, всі пацани молоді...
– Чому ви вже не там?
– Я взагалі «за» футбол. Але це питання уже не до мене. Нове керівництво. От була така ситуація – зайшли інші власники, слава Богу. От я тут, а вони – там.
До речі, про спорт. Підключились голова ради Палиця, голова ОДА Гунчик, усі фракції - оприділили фінансування 5 секцій на наступний рік – футбол, волейбол, легку атлетику, хокей, баскетбол...
– Чому так взялися?
– Потрібно ж допомагати, там же діти. Раніше такої активності не було, бо кожен думав за себе. Є ж перевиконання бюджету, я кажу Гунчику , от будуть додаткові гроші – для дітей. В нас ніколи не грали баскетбол у Ратному і Ковелі – зараз почали грати! А у Рожищі – волейбол! Будуть зайняті діти - добре буде!
КАПУСТЮК: Логічно повернутися до діяльності КП «Волиньприродресурс», усі ж у нас забувають, що прибуток від роботи комунального підприємства розприділяють депутати обласної ради. Це, як окрема господарська одиниця обласної ради, яка заробляє кошти і цей прибуток розприділяють депутати.
І тому, коли кажуть, що це у вас буде приватне підприємство, це в чиїхось інтересах, то ж є обрані депутати, вони будуть вирішувати, на які цілі – на спорт, на дороги, на освіту розприділяти ці кошти. Зараз уже з нормами по децентралізації, фактично на органи місцевого самоврядування, на обласні ради поклали додаткове навантаження, не давши джерел наповнення. І ось робота такого підприємства , як КП «Волиньприродресурс», надасть можливість вирішувати усі питання. Аби лиш дали працювати!
Лариса Літвицька