Стежити за благоустроєм міста, аби воно було гарним і ошатним – завдання департаменту муніципальної поліції міської ради. Як відомо, минулого року Луцьк увійшов у трійку комфортних для життя міст. Головна «муніципалка» міста Юлія Сиротинська переконана, що у цьому є заслуга і муніципальної поліції. Про роботу та… чоловіків говоримо у рубриці «Бліц-інтерв’ю».
- Періодично у медіа-просторі та соцмережах з’являються негативні відгуки про муніципальну поліцію. З чим це пов’язуєте?
- Робота департаменту досить специфічна. Людей, котрі бачать позитивні зміни у місті, багато, їх більше, аніж невдоволених. І ті, хто помічає зміни, ніколи не будуть про це кричати. Незадоволення висловлюють ті, кого ми оштрафували, видали припис, вжили законом встановлених методів та засобів. Таких людей одиниці. Але, так, у соцмережах вони можуть здійняти бучу. Проте, думаю, що пройде ще років 20 і ті ж соціальні мережі не будуть актуальними, бо люди втомлюються.
- Незабаром ваш департамент святкуватиме другу річницю. До цього у Луцьку існувала муніципальна дружина. Що змінилося у роботі?
- Ми просто таки увірвалися на терени Луцька. Дійсно, до цього був відділ муніципальної дружини, який існував невідомо для чого. Я працюю в міській раді майже дев’ять років і у мене сформувалося інше бачення роботи муніципальної поліції. Його я втілюю зараз. Нам все одно на зв’язки людей, які стоять перед нами. Якщо би так склалося, що мені довелося б скласти адміністративний протокол на міського голову чи губернатора, я би це зробила. В усьому світі так – якщо порушив, повинен відповісти. Припаркувався депутат на газоні чи дитячому майданчику, ми змушені виписати штраф. 340 гривень, повірте, це невеликі кошти для людей, які їздять автомобілем, а тим більше мають статус. У них середній рахунок за вечерю в рази більший, аніж штраф. Проблема не в тому, що хтось порушив і заплатив штраф. Головне усвідомити свою провину і більше не робити цього.
- А часто намагаються уникнути відповідальності через знайомих, депутатів?
- В ментальності наших людей закладене таке поняття як «парєшать». То наша біда. Ми хочемо правову державу, але разом з тим хочемо, щоб кум міг домовитися. Так не буває. Для нашого департаменту рівні перед законом усі. Звісно, ми не складаємо протоколи на стареньких, які приїхали до Луцька продати 2 кілограми огірків, - не з доброго життя вони це роблять. Методом переконання їх можна відправити на ринок, де можна законно торгувати. До речі, якраз одними із незадоволених нашою роботою є політики, чиновники, депутати…
- Так складається, що політика вклинюється у роботу чи не кожної служби. Муніципальна поліція теж потрапила під політичний вплив?
- Є у Ліни Костенко такий вислів: «Біда України починається з того, що нею керують люди, яким вона не потрібна». От з цього усе йде. Ми не дерибанимо землю, не встановлюємо незаконні об’єкти, не «збиваємо» кошти за те, щоб дозволити торгувати чи щось подібне. Нас щипають за те, що ми виконуємо свою роботу якісно. На початку нашої діяльності на нас намагалися тиснути. Типу - «Послухай мене!», «Зроби так!». Звичайно, я послухаю, але зроблю в рамках закону. І ще простежується така тенденція: чим більша фракція у міській раді, тим менше запитань виникає у депутатів. Якщо ж депутати представляють політичну силу поодиноко, то пафосу і претензій купа.
- Поговорімо про демонтаж гаражів. Як вдається врегулювати цю болючу для багатьох проблему?
- Демонтаж – це насправді найбільша проблема, тому що в усіх є знайомі. Багато депутатів телефонують у цих питаннях, намагаючись домовитися за когось, щоб зберегти гараж. Я їм завжди відповідаю, що треба не «рєшати», а краще зробити дозвільні документи. У минулому році ми прийняли більше 200 рішень щодо демонтажу понад 1000 об’єктів. Яким чином це відбувається? Ми відпрацьовуємо територію міста. Знаходимо гаражі або ж до нас звертаються мешканці і розповідають, що вони їм заважають у дворах. Зараз активно зайнялися благоустроєм дворів і кожен хоче, аби там був порядок. Гаражі не завжди вписуються у благоустрій. До всього ж, якщо у будинку 100 чи 200 квартир, а під будинком сім гаражів, то це неправильно. Ми розуміємо, що кожна п’ята сім’я має автівку і її треба десь паркувати. Але на місці тих гаражів може стати не сім машин у гаражах, а 20. Тому працюємо з населенням, пояснюємо їм і зрештою демонтуємо.
- Нещодавно у ЗМІ з’явилась інформація про те, що муніципальна поліція проводитиме рейди місцями, де вигулюють домашніх тварин, аби дізнатись, чи вони зареєстровані. Що то за нововведення такі?
- То пані Богдана (Богдана Новарчук, директор КП «Ласка», - Авт.) придумала собі таку річ. Не треба перекидати свою роботу на когось. При можливості ми долучимося до того, що вона хоче. Ідея хороша. Але треба дивитися в корінь. Богдані Новарчук треба облаштувати хоча б чотири майданчики для вигулу собак – на ДПЗ, біля 21-ої школи, на Балці і в районі вокзалу. Майданчики повинні бути загороджені, з піском, урнами, рукавичками… Не люблю, коли питання вирішується поверхнево.
- Підлеглі у вас переважно чоловіки. Як з ними справляєтесь?
- Серед моїх підлеглих – 30 хлопців, п’ятеро дівчат. Відкрию вам секрет, працювати з чоловіками в десять тисяч разів простіше, аніж з жінками (сміється, - Авт.). Дівчата схильні до зміни настрою, вони то хочуть працювати, то ні. Чоловікам головне «нарізати» правильно завдання і пояснити, що входить у їхню компетенцію.
- Знаємо, що невдовзі муніципальну поліцію перейменують на муніципальну варту. Для чого це робиться і як зміниться ваша робота?
- Потреба у перейменуванні виникла у зв’язку із законодавчими змінами і децентралізацією в країні. Збільшиться штат на 15 одиниць і буде створена цілодобова група швидкого реагування, яка у нас вже була в якості експерименту. Ми переконалися, що вона потрібна, бо з моменту виникнення проблеми в місті, до її вирішення минало всього 25 хвилин. Це ще один показник того, що влада чує своє місто.
Розмовляла з Юлією Сиротинською дорогою до міської ради Ірина Костюк