23-річний молодший лейтенант Юрій Махнюк помер у львівському шпиталі 10 жовтня 2022 року. 1 вересня він отримав важке осколкове поранення голови ву бою під Соледаром на Донеччині. Офіцер був у комі. Лікарі намагалися його врятувати, однак серце воїна зупинилося.
Історію бійця розповіли на платформі «Меморіал».
Юрій народився у місті Ковель Волинської області. Закінчив місцеву школу №9. Потім навчався у Ковельському промислово-економічного коледжі. Згодом вступив до Луцького національно-технічного університету. Працював інженером-технологом у міжнародній компанії Modern-Expo.
Під час повномасштабного російського вторгнення у березні Юрій був мобілізований до лав ЗСУ. Служив у 93-й окремій окремій механізованій бригаді «Холодний Яр». Воював на Харківському, Донецькому і Луганському напрямках.
«Не можу, братику, я досі повірити, що тебе уже немає. Зі сльозами на очах я пишу ці слова, згадуючи, яким ти був добрим, безкорисливим, найкращим і вірним другом, братом. Ще в школі Юра відрізнявся від інших своєю добротою та скромністю. Завжди був людяним і захищав інших. Дружили ми з ним 15 років.
Юра ніколи не відмовляв у допомозі, навіть тоді, коли б йому це принесло шкоду. Завжди був старанним у навчанні, допомагав і шанував батьків, любив своїх друзів. Навіть на передовій Юра старався бути позитивним, він заспокоював близьких, хоча йому самому це було потрібно. Пам’ятаю його завжди усміхненим. Він любив життя і вмів жити. Був душею компанії, знав, як розвеселити. Казав мені «Вадімич, не парся, прорвемся». Здавалося б, така звичайна фраза, але вона з його вуст звучала як заспокійливе. Він був найкращим, золотим другом.
Юрчик залишиться навіки у наших серцях, нам дуже його бракуватиме, цей біль не згасне ніколи, ми не забудемо і не пробачимо. Спочивай з миром, мій любий друже, царство тобі небесне! P.S. Моліться за його душу, бо він життя своє віддав за Вас!» – розповів шкільний товариш загиблого Вадим.
Поховали офіцера на Алеї Героїв у рідному Ковелі.
Вдома на захисника чекали батьки, сестра та друзі.