Іван Поліковський із Деревка відомий на Любешівщині як досвідчений педагог із багаторічним стажем. А ще знаний він своєю співучістю. Ось тільки на цьому перелік талантів чоловіка не вичерпується. Він ще й неабиякий майстер по роботі з деревом і плете чудові кошики.
Про це пише газета «Нове життя».
Таку науку до плетіння різних виробів Іван Васильович перейняв від своїх батьків. Адже і мама, й тато колись теж були неабиякими мастаками у цій справі. Навіть один із одним змагалися, хто ж кращого коша виплете. Тож і їхній син теж чи не з дитинства перейняв ці навички. Ось тільки, каже, раніше не було усе часу на це за постійними вчительськими клопотами.
«Ото як корів пас, то і брав із собою коша плести. Але то так було, задля забавки. Та й літом лоза не дуже хоче гнутися», – розповідає деревчанин.
А ось коли вже від минулого навчального року Іван Поліковський пішов на заслужений відпочинок, то й вільного часу в нього побільшало. Хоча, зізнається чоловік, у селі вдома завжди знайдеш, чим себе зайняти: як не худоба, то поле уваги потребує. Коли ж наступили довгі зимові вечори, та ще світло почали вимикати, чоловік взявся до плетіння кошів уже серйозніше.
«Мій батько помер у 2011 році, і до цього часу в нас ще були коші, які він сплів. Але вже почали закінчуватися. Ото я й подумав, що треба і собі братися до цієї роботи, аби й на зараз були коші, й на горищі чекали своєї черги на наступні роки», – каже Іван Васильович.
Загалом же до цієї справи він підходить дуже відповідально. Адже, зазначає, прагне зробити так, аби виріб був рівненький, гладенький, як великоднє яєчко. Тоді й служитиме добре та довго. Основу робить дерев’яну. Ребра теж. А плете і шпагатом, і лозою. У результаті народжується на світ гарненький біло-коричневий кошик.
Таких красенів майстер за цю зиму наробив немало – до сорока штук.
«Уже роздав десь 15 кошів, із двадцяток заніс на горище. Та й удома ж користуємося новими. Сплів окремо і на картоплю, і на дрова, й на гриби, і на січку. Якщо добряче посидіти, то одного повністю зроблю за день. Тож бувало, що за тиждень виготовляв по чотири-п’ять. Коли електроенергію вимикали, тоді при світлі ліхтарика працював», – розказує деревчанин, показуючи свої вироби.
Якось сказав Іван Поліковський доньці, котра проживає у Польщі, що зробив для неї з чоловіком кошики, аби ходили з ними по гриби. Ірина запитала, якого кольору, й додала, що дуже хотіла би мати такий виріб із України з патріотичним відтінком.
«А в мене такого шпагату немає», – кажу їй. То вона замовила синього і жовтого кольорів і, як нещодавно приїжджала в Деревок, привезла мені матеріал. Я їй ще й встиг зробити одного й відразу віддати, бо був заснуваний», – розповідає Іван Васильович, як у його арсеналі з’явилися вироби, прикрашені національними кольорами.
Бо ж відтоді усі кошики, які створюють руки цього майстра, вже виграють синіми й жовтими боками. І цим самим ще більше приваблюють без того бездоганні вироби.
Нині ж на плетіння кошів Іван Поліковський приділяє все менше часу. Але все-таки і полишати цього заняття не збирається. Більше того, уже планує собі й іншу роботу: купує деревообробні станки, аби мати можливість виготовляти й інші вироби. Бо не звик сидіти без роботи цей невтомний чоловік.
Наталія Муха