50-річний Микола Гойдало - один із шести волинян, які повернулися в Україну під час обміну військовополоненими 31 січня. Усі чоловіки служили в одному батальйоні та разом потрапили в полон 22 травня 2022 року під Лиманом на Донеччині під час наступу військ рф.
На його довгоочікуване повернення додому чекає сім'я: мама, дружина, двоє синів і донька.
Як розповів Суспільному син Віктор Гойдало, про повернення тата родині стало відомо з повідомлення від Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Хлопець каже: вся сім'я одразу зібралася вдома, аби діждатися дзвінка від Миколи.
«Ми спілкувалися з першим звільненим, який був з татом у камері. Він подзвонив і сказав, що надійтеся, що буде обмін. А тоді приїхав до мами. Хвилин п'ять після того приходить смс, що Гойдало Микола Миколайович визволений та знаходиться в Україні. Ми дуже зраділи, аж мурашки пішли по тілу!» — говорить син Віктор.
Зі слів хлопця, родина шукала будь-яку інформацію — фото та відео, аби дізнатися, чи чоловік є в списках на обмін і чи його повернули.
«Потім старшому брату скинули відео, що впізнали нашого тата. Ми його впізнали, бо ж лице не міняється, хоч і сильно він похудав», — каже син Віктор Гойдало.
Одразу після звільнення з полону, каже дружина Наталія, чоловік зателефонував родині та сказав: «Добрий вечір, Україно! Всі почали плакати, всі на емоціях». У шлюбі з Миколою вже 22 роки, розповіла дружина Наталія Гойдало. Її чоловік 15 років пропрацював на шахті, а після початку повномасштабного вторгнення російських військ пішов добровольцем боронити Україну.
«Я його просила нікуди не йти, а він сказав, що я йду на роботу. Поїхав, а я ввечері приходжу з роботи, а він каже: «Готуй мені речі, завтра, 1 березня, у військкомат». Сказав, що це його обов'язок. Трохи виходив на зв'язок. Не сказав нам напрямок, куди їде, нічого», — сказала жінка.
Житель села Низкиничі Володимирського району Микола Гойдало після двомісячного навчання розпочав службу в другому окремому стрілецькому батальйоні, розповіла дружина Наталія.
«Ми здогадувалися – куди та що, але ми не знали. Він старшому сину сказав, що знаходиться у Лимані. Це було 22 травня 2022 року. Було 9:30, я ще до нього зателефонувала. І він сказав останні слова: «Я вас усіх люблю, бережіть себе», — каже волинянка.
23 травня 2022 року рідні зв’язатися з ним не змогли, каже дружина. Лише згодом від незнайомих людей, розказує, побачили відео із захоплення в полон українських військових, де був їх Микола.
Донька волинянина Людмила Гойдало розповіла: не хотіла, щоб батько їхав на війну. Про те, що тата взяли в полон російські військові, каже, дізналася з відео в інтернеті.
«Там, де їх взяли біля церкви, то там вони лежали, руки за головами. І їх з кишень все виклали. Я впізнала, що він був у сірій футболці та в нього кучеряве волосся», — зазначила дівчина.
Зі слів дівчини, була надзвичайно щаслива, коли до неї подзвонила мама і повідомила про звільнення з полону батька.
Не втрачала віри, що син повернеться додому, говорить мама Людмила Василівна. Зі слів Людмили Гойдало, повернення Миколи — свято для всієї родини.
«Слава Богу, дочекалися. То для нас найбільше свято. Щоб всі повернулися з перемогою додому!» — зазначила волинянка.
Зараз волинянин перебуває на реабілітації, у полоні він дуже схуд, розповіла дружина Наталія.
«Пройшли сказав усе — побої, допити. Головне, що він живий. Сьогодні він сказав, що важився і його вага зараз 48 кілограмів, а мав 78. Він не хоче на відео з нами говорити, дуже ноги в нього пошкоджені в ранах, — додала жінка.
Доньці Людмилі, яка займається музикою, під час телефонної розмови батько пообіцяв купити піаніно, бо навіть під час полону думав про те, аби донька не залишила навчання. А ще, зізнався Микола Гойдало в телефонній розмові, мріє після реабілітації, яку нині проходить, чимскоріше приїхати додому та обійняти усю свою родину, за якою скучив.