Сьогодні молодшому синові Миколи, Артемкові, виповнився 1 рік. Старшому – Андрійку, тиждень тому виповнилося чотири. Миколині хлопчики, як і мільйони дітей в Україні, ростуть без батька. Адже щодня, 24/7, їхній тато на іншому кінці країни виборює для них майбутнє.
Історію військового розповіли у його рідній 14 окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого.
Коли 25 лютого минулого року Микола пішов на фронт, молодшому синові виповнився заледве місяць. Тоді, в лютому, він сів навпроти дружини Іванни, яку залишав зі своїми хлопчиками, і пояснив своє рішення йти воювати – «щоб завтра в двері не постукав русский мир…». Іванна зрозуміла і благословила.
Тиждень тому Микола повернувся на фронт після важкого поранення. Наприкінці жовтня танковий осколок 3,5 см в довжину і 1,5 в ширину пробив внутрішні органи.
Операція тривала два дні… І перше, що запитав Микола у лікаря, коли прийшов до тями, - чи зможе він повернутися на фронт, до своїх хлопців?
Нині Микола там, зі своїми. Він кулеметник, і від нього багато залежить. Він прагне робити те, що може і мусить, аби вигнати ворога з України. Він один із наймолодших у підрозділі, і він – його стержень.
«Його енергетика, його зібраність, його воля до Перемоги гуртує. Його воля до життя надихає. Його сила ховається за лагідним поглядом, спокійним голосом і стриманістю. Його піт, його кров і кров його побратимів лилися у степах Донбасу, і в лісопосадках Харківщини. Його боротьба, його війна, і війна мільйонів українців триватиме, допоки ворога не буде знищено», – зазначили у Князівській.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Загинув за кілька днів до повернення додому. Історія багатодітного Героя Євгена Головчака