Після призначення Романа Романюка тимчасово виконуючим обов’язки голови Волинської ОВА місцева телекомпанія «Аверс» скористалася записом майже дворічної давності, прокоментувавши їх в’їдливими і не зовсім об’єктивними коментарями, аби чи то «підколоти» нового керівника, чи то нагадати йому про себе.
Цей запис – співбесіда на комісії з доброчесності у лютому 2024 році. Тоді Романюк взявся поборотися за посаду голови НАЗК. Ми прсолухали весь запис співбесіди і вважаємо його таким, який вартий уваги наших читачів повністю. Адже з нього можна дізнатися багато цікавого і не зовсім відомомо про людину, яка зараз стала обличчям державної влади на Волині.
Наводимо повний запис розмови, з незначними скороченнями і редагуванням
Робота:
До 2012 року працював директором відділення Правекс-Банку. Потім пішов працювати помічником Володимира Гунчика, директора автозаводу «Богдан». 2017-2022 - директор Волинського обласного центру зайнятості. 2022-2024: керівник Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. 2025-2026: заступник голови Волинської обласної державної адміністрації. З 12 січні 2026: тимчасовий виконувач обов’язків голови Волинської ОВА.
Політика:
У 2010 році обраний депутатом Луцької міської ради від політичної партії «За Україну!».
У 2011 році став членом партії «Фронт змін» (туди увійшла партія «За Україну!»).
У 2015 став членом партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» (пізніше відома як «Європейська Солідарність»). Очолив обласний осередок цієї партії. На виборах до Луцької міської ради того року він ішов у списку цієї партії, але не здобув мандата.
У 2020 році на виборах до Волинської обласної ради балотувався від партії «Слуга народу», проте не отримав достатньої кількості голосів для проходження до ради.
Співбесіду проводили
Наталія Оніщенко – заступниця директора Інституту держави та права імені В.М. Корецького НАН України
Андрій Козлов – юрист, член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
Тетяна Цувіна — в. о. завідувача кафедри цивільного судочинства, арбітражу та міжнародного приватного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого;
Чому Романюк часто міняв партії?
– Починаючи з 2010-го року, ви мали зв'язок з декількома різними політичними партіями. У 2010-му вам зібрали до Луцької міської ради від партії «За Україну», у 2014-му ви увійшли до «Солідарності» Петра Порошенка, а у 2020-му році балотувалися як безпартійний кандидат до обласної ради від «Слуги народу». Чим можна пояснити таку різнобарвність політичних переконань. Якщо можна…
– Насправді ця «різнобарність» була доволі таки тривалою: з 2010 по 2020 рік. Усі політичні сили, до яких я мав стосунок, були демократичного спрямування, правильних національних поглядів, близькі мені по духу, по своїй ідеології і взагалі по спільному баченню розвитку нашої держави.
– Якщо схожі платформи, демократичні партії, то чому все ж таки ви їх змінювали?
– У 2010 році від політичної сили «За Україну» я балотувався і переміг, став депутатом Луцької міської ради з 2010 по 2015 рік. У 2012 році партія «За Україну» ввійшла в партію «Фронт Змін». І партія «За Україну» припинила своє існування.
Після Революції Гідності змінилася політична коньюктура. Я в той час працював на в компанії «Богдан Моторс». Мій безпосередній керівник Володимир Гунчик очолив тоді політичний виборчий штаб Петра Олексійовича Порошенка. Мене теж було запрошено долучитися до виборчої кампанії, оскільки я був помічником керівника. Зрештою, мені запропонували очолити Волинську обласну організацію Блоку Петра Порошенка «Солідарність», яку я очолював до 2018 року.
Після цього я залишив цю партію і ніяких стосунків жодних як юридичних, так і будь-яких інших трудових формальних з ними не мав.
На сьогоднішній день моя аполітичність, моє рівновіддалене відношення до кожної політичної сили в Україні, воно точно є таким.
Яскравим свідченням цього є те, що після невдалої спроби балотування до Волинської обласної ради від політичної сили «Слуга народу» у 2020 році для мене стало більш очевидним, що я хочу себе реалізовувати на державній службі.
Саме тому з липня 2022 року, я прийняв присягу державного службовця і вступив на посаду керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, де і працював до 2 лютого 2024 року.
– З чим пов’язане ваше звільнення?
– З певним різноплановим баченням перспективи подальшої співпраці з безпосереднім керівником.
Чому Романюк брав на роботу людей з партії Порощенка?
– Ваша робота на посаді директора Волинського обласного центру зайнятості. Тоді, до речі, ви були активним функціонером партії «Солідарність». Ви почали працювати директором у лютому 2017 року. На той момент і до серпня 2018-го ви були головою Волинської обласної організації цієї партії, а після того ще 9 місяців, до серпня 2019-го, ходили до складу ради організації.
Якщо переглянути перелік працівників, призначених у Центрі зайнятості за вашу каденцію – неважко знайти цілу когорту людей, так чи інакше пов'язаних з партією «Солідарність». Причому частина цих людей паралельно працювала як наймані працівники у Волинській територіальній організації партії. Тобто у межах партії були вашими прямими підлеглими. (І, відповідно, ви не могли не знати про їхню партійну приналежність). Я думаю, що ви знаєте, про кого йде мова. Отже, ви не повідомляли про наявність у вас потенційного конфлікту інтересів.
– Так співпало, що коли я працював директором Волинського ОЦЗ, то в це же період очолював Волинську обласну організацію партії Блок Петра Порошенка «Солідарність». І, відповідно, наділений повноваженнями, як директор ВОЦЗ, приймати, звільняти працівників, я здійснював цей природній робочий процес.
Мені було відомо, що ці люди були членами партії, чи, можливо, висувалися від неї... Насправді, невідомо, що балотувалися від саме політичної сили.
Але головною пріоритетною ціллю і ознакою, яка для мене була визначальною при прийомі працівників на роботу, це була їхня професійність, їхній досвід життєвий і професійний, і високоморальні якості цих людей. Саме за такими критеріями я керувався.
– Пробачте, уточнююче питання. Професійними були представники тільки однієї політичної сили на той момент? Ну, з ваших слів. Так?
– Ні, не лише. Я ж кажу: звільняв і призначав велику кількість працівників. Вів природній виробничий процес. При прийнятті на роботу, я більш ніж переконаний, жоден роботодавець не запитує політичну приналежність чи політичні погляди. Та це й заборонено.
– Але ви цих людей мусили знати.
– Я не заперечую.
– То навіть їх тоді питати, чи належать вони до партії, якщо ви і так це знаєте?
– Ні, я про усіх інших людей, яких я нічого не запитував про політику.
Ще хочу звернути увагу, що призначаючи на ключові керівні посади осіб, які, відповідно, є навіть в цьому вашому списку, які були чи членами партії, чи дотичні до членів партії, вони проходили обов'язкове погодження на рівні вищого керівництва центральному апараті в Києві. Тобто, я не міг їх безпосередньо призначити без погодження, без проходження співбесіди на рівні директора державного центру зайнятості.
– Тобто, з вашого погляду, тут нема потенційного конфлікту інтересів?
– На мій погляд, в своїй професійній роботі на посаді директора я керувався виключно професійними якостями будь-якого працівника, в тому числі і тих, які визначені в списку, на яких ви звертаєте увагу.
Ніхто жодного разу не озвучив до мене жодних запитань щодо якоїсь моєї, можливо, суб'єктивності чи інших речей при призначенні цих людей на посаду, чи при виконанні працівниками своїх посадових обов'язків.
Чому Романюк взяв на роботу рідну сестру своєї дружини?
– У цей же період, у квітні 2017 року, за декілька місяців після того, як ви стали директором обласного центру зайнятості, ви призначили на посаду у центрі рідну сестру вашої дружини, Святославу Навроцьку. Утім, про наявність конфлікту інтересів щодо неї ви повідомили лише у жовтні 2019 року, коли рідна сестра дружина на законодавчому рівні була віднесена до кола близьких родичів.
– Хочу ще раз підкреслити, що при призначенні працівників на посаду я керувався виключно професійними якостями, відповідними навичками і компетентностями для виконання саме тих завдань, на які посади особа обиралася.
Саме тому у квітні 2017 року, правильно ви сказали, Святослава Навроцька була призначена на посаду в бухгалтерії, як фаховий спеціаліст, вузькоспеціалізований працівник. На той період Закон України про запобігання корупції, не визначав чітко категорію «близьких осіб». Лише в жовтні 2019 року перелік близьких осіб був розширений. Саме в той момент Святослава Навроцька, виходить, потрапила до «кола близьких осіб», відповідно до чого я вжив необхідних, згідно законодавства, дій.
– Тобто ви не вважали роботу під вашим безпосереднім керівництвом вашої сестри наявним конфліктом інтересів?
– Вона працювала у відділі бухгалтерського обліку, де керівником є головний бухгалтер. Усі дії щодо неї, в тому числі пропозиції щодо преміювання, встановлення розміру премії, здійснювалися саме головним бухгалтером.
– Але головний бухгалтер підпорядковувався вам?
– Звичайно.
Чому Романюк купив квартиру, а з квартирної черги не знявся?
– У березні 2014 року ви звернулися до Луцької міської ради з заявою про постановку на квартирний облік. У заяві ви зазначили, що на той момент спільно з вашими двома дітьми, але без дружини, мешкали у квартирі ваших батьків у місті Луцьку. Але у відповідь на наш запит ви зазначили, що з 2015-го року мешкали разом з дружиною у будинку її батьків у селі Жидичин.
У 2016-му році ви купили квартиру. Це та сама квартира, про яку йшлося, коли ви звернулися до Луцької міської ради із заявою про квартирний облік? Чи це інша квартира?
– Ні, коли я звернувся з заявою на квартирний облік до Луцької міської ради, на жаль, та історія нічим позитивним для мене не завершилася. Я маю на увазі, що я не отримав ні квартири від держави, ні інших пільгових умов на кредитування.
Я подав заяву, з очікуванням, що зможу скористатися державною програмою пільгового кредитування для молодих сімей. Але паралельно ми шукали можливості переїхати в місто… Коли я подавав цю заяву – ми якраз жили за адресою Кравчука,7 в місті Луцьку, в квартирі, яка належить моєму батькові. Потім назад повернулися в село Жидичин.
Але коли остаточно вирішили, що наш старший син повинен йти в школу в місті Луцьку, де, на мою думку, де більша можливість здобути кращу освіту, ми остаточно, вже в 15-му році почали жити в квартирі батьків.
– Ця квартира, яку ви купили в 2016-му, вона вже будувалася у 2014-му чи ні?
– Будинок будувався ще з початку 2000-х років. Це доволі проблемний будинок. Забудовник в 2007 чи 2008 році був оголошений банкрутом, десь втік за кордон, порушено ряд кримінальних справ і тому подібне. Утворивши кооператив, жильці своїми силами і коштами завершували будівництво.
У 2016 році я набув права власності на квартиру шляхом купівлі частки в кооперативі в іншого члена цього кооперативу.
– А кошти на це?
– Це були і мої власні заощадження, і кошти моїх батьків, і кошти батьків дружини. Вартість квадратного метра була суттєво нижчою, ніж в середньому по ринку, оскільки, повторююся, це проблемний будинок. І в квартирі не було усього наповнення, з яким продають сьогодні житла достойні забудовники
– Коли ви купили цю квартиру - свою заяву про поліпшення житлових умов, ви відкликали, чи вона так і висить там і чекає реалізації в Луцькій міській раді?
– Вона так і висить, і насправді, як і багато тисяч таких заяв
– Ви вважаєте, що зараз потребуєте поліпшення житлових умов?
– Ні, вичайно. Я на сьогоднішній день маю власну нерухомість, власне житло, де проживає моя сім'я. Можна подати заяву про те, щоб виключили з квартирного обліку, але в будь-якому випадку, якщо навіть суто гіпотетично ситуація б дійшла до моєї черги, який є там десь 25 тисячний в списку, то, звичайно, чи я б відмовився від цієї квартири
Хочу підкреслити, я не шукав можливостей, як у нас і депутати Верховної Ради, і чиновники роблять, переписати на когось мою квартиру. Я працюю чесно, офіційно, відкрито, все своє трудове життя.
– Скільки коштувала ця частка?
– 648 500 грн.
Чому Романюку так повезло, що він орендує у Києві квартиру за 15 тисяч гривень?
– В 2022 році ви переїжджаєте до Києва, коли вас призначили на посаду керівника секретаріату уповноваженого. І з того моменту ви орендуєте квартиру в одному з престижних мікрорайонів міста Києва, площою 59,8 квадратних метрів, і щомісячною оплатою 15 тисяч гривень. Чи не вважаєте ви, що ця вартість оренди є нижчою за ринкову вартість для квартир саме у цьому мікрорайоні Києва? Чому вам так повезло?
– По-перше, даний будинок – це будинок, який збудували у 60-70-х роках, а може й раніше. Тобто це не є новобудова. Бо в урядовому кварталі новобудов немає. Квартира не є новою, в ній немає суперсучасного ремонту. Це раз.
По-друге, у липні 2022 року велика частина людей з Києва виїжджала. І, відповідно, вартість нерухомості в той період була суттєво нижчою.
Ще весною, взагалі «за копійки», можна було орендувати квартиру, оскільки це був доволі високий ризик. Станом на липень 2022 року, коли я шукав квартиру, такий цінник на оренду квартири дійсно був.
І хочу відмітити, що тут мені справді доволі і повезло, і гарні стосунки з власниками, які в подальшому не піднімають орендної плати квартири, а лишають ту, яку ми зафіксували на початках. Але ми визначили, що 15 тисяч гривень – це на період літній, а 14 тисяч гривень хочу поправити – це на період опалювального сезону, де зростає вартість комунальних послуг.
Чому Романюк «поділився» своєю науковою роботою з двома іншими науковцями?
– У 2021 році Ви захистили кандидатську дисертацію «Організаційно-економічний механізм реформування електроенергетичного ринку Західного регіону України». Монографія вийшла в світ у 2022 році. Співавторами є ваш науковий керівник і, ймовірно, родичка наукового керівника, оскільки вони мають однакові прізвища.
У монографії відсутня згадка на те, що кожен із співавторів має своє відокремлене авторство. Тобто, мова йде, як кажуть у нас науці, про нероздільне співавторство.
Втім, нас цікавить: а що саме авторського було привнесено вашим науковим керівником і його однофамілицею або родичкою? Бо якщо порівняти текст вашої дисертації і текст монографії, можна побачити, що у багатьох частинах, є ідентичними, а не просто схожими.
Що керувало вами, коли ви двох осіб, які не дуже старалися по цій монографії, ви зробили своїми співавторами?
– Дійсно, 7 травня 2021 року в Одеської академії харчових технологій я успішно захистив свою наукову дисертацію «Організаційно-економічний механізм реформування електроенергетичного ринку Західного регіону України». Моя наукова робота не була піддана сумніву, мені було видано відповідний диплом і присвоєння наукового ступеню кандидата економічних наук.
Науковим керівником при підготовці моєї наукової роботи був Павлов Костянтин Володимирович, з яким я безпосередньо тісно, взаємодіячи як з науковим керівником, готував свою наукову працю. Тобто постійно обмінювалися інформацією, я з радістю чув якісь підказки, допомоги і так далі.
Результатом такої тісної співпраці, взаємодії з науковим керівником, а також його дружиною Павловою Оленою Миколаївною, яка теж є науковцем, яка є доктором економічних наук, професором, завідувачкою кафедри Волинського національного університету, яка теж долучалася до підготовки в тому числі моєї наукової праці... Разом от ми видали монографію.
– Пробачте, що значає «долучалася»? Це поради, ідеї?
– Так, безумовно. Це якраз поради, ідеї, підсказки, допомога в побудові структури…
– Тобто ви зараз визнаєте, що використовували в своїй роботі її ідеї? Пане Романе, будьте обережні.
Я не скажу, що прямо використовував ідеї, але знаєте, коли ти спілкуєшся з професійними людьми, які вже мають високий рівень, в науковій спільноті, які мають відповідний досвід і фах, це завжди корисно молодому науковцю.
– Чому в роботі, яка власне належить вам, виникають ще два співавтори? Яка частка їх при внесенні у цю роботу? Монографічну
– Безпосередньо наша спільна робота над монографією.
– Чи співпадає текст монографії з текстом вашого дисертаційного дослідження?
– Я повністю не досліджував, буква в букву, наскільки воно точно співпадає. Але в переважній більшості, звичайно, повинно співпадати.
– Зараз ситуація виглядає таким чином: ви захищали дисертацію. Дисертація — це одноосібне дослідження. Внаслідок захисту цієї дисертації, цієї кваліфікаційної праці, ви отримали науковий ступінь. Зараз ви ж кажете, що монографія, яка видана на основі вашого дисертаційного дослідження, до неї фактично дописані двоє людей, Хоча це робота ваша.
З точки зору академічної доброчесності це, ну, виглядає не дуже, скажімо так.
Тож чим відрізняється ваше дисертаційне дослідження і монографія? Можливо там з'явилися нові розділи, підрозділи, нові, можливо, якісь бачення, результати, до яких ви ще не прийшли у дисертаційній роботі – дайте нам про це знати.
Чому серед авторів з'являються двоє людей, які її не писали? Це ж тільки на фортепіано можна грати в чотири роки, а з дисертацією так не виходить.
– Ви повністю праві. Дисертація є моєю одноосібною науковою працею, в якому велику роль допомоги і супроводу відіграє науковий керівник.
Щодо монографії, як ви можете бачити, вона навіть відрізняється своєю назвою і відповідно за своїм змістом вона носить більш ширший характер, адже зосереджує увагу електроенергетичного ринку не лише Західного регіону України, а в регіонах України загалом і в цілому.
– Ну, це, власне ми хотіли почути. Тобто: ширше дослідження.
– Так, вибачте, може не зовсім правильно відразу зрозумів суть запитання.
– Тобто якраз пан Павлов і пані Олена, вони якраз давали той матеріал, який з'явився порівняно з вашою дисертаційною роботою у цій монографії. Тобто, вони надали саме цей матеріал. Повністю, так? Ви не можете сказати, якого обсягу?
– Я можу тоді припустити, що оскільки ми три співавтори, а за основу взята моя праця, то чисто так, гіпотетично 50% моєї праці і по 25% інших співавторів.
– Ми були б дуже вдячні, аби ви нам пізніше письмово надати, ну, додаткові роз'яснення щодо внеску в монографічне дослідження ваших співавторів.
Скільки грошей на квартиру дали Романюкові тесть і теща?
– Поки колеги займалися інтелектуальними питаннями, я займався примітивною арифметикою, вже вибачте. Я намагався порівняти зазначену вартість частки в кооперативі будинку, де ви купили квартиру з доходами вашими і вашої дружини з 2010 року.
Це в жодному разі не звинувачення, це просто констатація якихось фактів, на які, ми сподіваємося, ви відреагуєте.
Так от. Сукупний дохід ваш, починаючи з 2010 і закінчуючи 2016 роком (в середині цього року ви придбали квартиру) склав 652 тисячі. З 2010 року. Я подивився, що там до 2014 року, тобто умовний період долар по 8, там вийшло 293, що складає близько 36 тисяч доларів США. Ну і звісно, очевидно, що ви сплачували податки, ви мусили якось жити, харчуватися, одягатися. Доходи вашої дружини складали 175 тисяч, і до них справедливо приблизно те саме застосувати. Очевидно, що в цій ситуації неможливо було обійтися, принаймні, без зовнішніх запозичень. Яким є джерело коштів для придбання квартири?
– Коли я наводив конкретну цифру придбання квартири, звернув увагу, що це була підтримка батьків дружини і моїх батьків. Це наша спільна була фінансова участь в такій глобальній цілі для молодої сім'ї отримати квартиру.
Також я надавав інформацію про продаж автомобіля, Kia Sofia, вартістю 3900 доларів у 2013 році. Це теж частка.
– Оскільки це значне придбання, і ви самі сказали, що воно мало в тому числі і символічне значення (перше власне житло молодої родини!). Ви, мабуть, пригадуєте, в яких частках в це придбання вклалося ви з дружиною, ваші батьки, родичі вашої дружини? Бо зазвичай люди знають, скільки в них є і чим їм допомогли, хоча б принаймні, щоб пам'ятати, що ти комусь зобов'язаний не в прямому сенсі, а в нормальному людському.
– Знаєте, я б дуже не хотів би зараз порівнювати саме частки моїх батьків і батьків дружини, щоб це не виглядало десь, знаєте, якось, що хтось більше дав, хтось менше…
– Окей, нехай. Буде ваша сім'я – і батьки разом.
– Ну, я б сказав би так: 30-40% власними коштами, а більшу половину це була допомога від батьків. Більше половини це точно було.
Чи не допомагав Романюк знайти своїй дружині додатковий заробіток, використовуючи свою «київську» посаду?
– Хто за освітою ваша дружина? Лікар?
– У моєї дружини дві вищі освіти, і на сьогодні в нас добуває третю. Перша вища освіта – це спеціальність провізор, факультет фармація. Друга вища освіта, якщо я не помиляюся, управління навчальними закладами. Доволі тривалий період часу вона займалася викладацькою діяльністю, в одному із навчальних закладів міста Луцька.
– Це був навчальний заклад медичного спрямування?
– Так.
– Ми звернули увагу що в 2023 році в неї з'являється дохід від міжнародної організації Health Rights International, що означає «права в галузі здоров'я». 111 801 гривня. Скажіть, будь ласка, які роботи вона виконувала для цієї організації, і чи був в неї раніше досвід пов'язаний з правами пацієнтів і дотичними сферами?
Ми просто звернули на це увагу, тому що якось це, ну вже вибачте, якось підозріло співпало з Вашою роботою в Секретаріаті омбудсмена.
– Так, ви праві, це співпало з періодом моєї роботи Секретаріаті уповноваженого. Але дана діяльність дружини, вона була така короткотривалою. Її залучила компанія для допомоги в реалізації певного проекту свого.
Знаєте, хоч в дружини й освіта «фармація», але усі друзі, усі знайомі при першій потребі телефонують до дружини як до лікаря. Зазвичай у переважній більшості ми теж це робимо, коли ми не до лікаря звертаємося, а йдемо в аптеку і просимо, дайте, будь ласка, щось нам від нежиті, наприклад. Це реальна життєва ситуація.
Тому моя дружина маючи практичний досвід медичного спрямування, консультування, і була долучена до цієї організації.
Які саме функції вона виконувала? Ну, мені складно сказати, тому що вона в Луцьку працювала дистанційно, я в Києві.
– Нас цікавить просто, яку експертизу вона виконувала. Чи зберігся контракт.
– Я думаю, що зберігся точно контракт.
– Ми були б вдячні, якби ви змогли надати нам цей контракт.
Чи не допоміг Романюк влаштувати свого швагра на роботу до Лубінця?
– В Секретаріаті омбудсмена працював чоловік рідної сестри вашої дружини, Ярослав Навроцький. Чи не вбачали Ви, що може виникнути ситуація конфлікту інтересів? І яким чином він потрапив на роботу в Секретаріат?
– Відповідно до Закону України про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, єдиним суб'єктом призначення звільнення працівників є особисто Уповноважений. Без права делегувати цю функцію ні керівнику Секретаріату, ні представникам Уповноваженого за напрямками.
Радник Уповноваженого, яким працював на посаді Ярослав Навроцький, не відноситься до категорії посад державної служби і не був в моєму підпорядкуванні моєму як керівника секретаріату. Радник Уповноваженого напряму і безпосередньо підпорядковується у Уповноваженому. Відповідно, лише Уповноважений визначає розмір його преміювання, завдання і інші речі.
– Я навіть не про це. Радник — це патронатка, звісно, і це досить довірена особа, зазвичай. Яким чином, якщо вам це відомо, звісно, Омбудсмен знав про високу фахову кваліфікацію Ярослава Новороцького?
– У 2015 році між містом Луцьком і містом Волновахою було підписано меморандум про співпрацю, міста побратими. Після трагічних подій, коли в 2014 році 18 хлопців з Волині загинули під Волновахою. Оскільки Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець родом з міста Волноваха, він же і приїжджав у 2015 році в місто Луцьк на підписання даного меморандуму.
Власне тоді я й познайомився з Дмитром Лубінцем.
Після чого було реалізовано дуже велику кількість різних соціальних, благодійних заходів під такою умовною назвою «Схід і Захід разом». З міста Волновахи приїжджали діти на відпочинок на захід України, на пасхальні канікули. Їх зустрічали, розміщали по сім'ях. Доволі часто Луцьк відвідував Дмитро Лубінець. І от в силу цих обставин Ярослав Навроцький мав можливість десь познайомитися з Дмитром Лубінцем.
– Тобто це був безпосередній контакт, час побратимських відносин Волновахи і Луцька?
– Доволі тривалих і постійних.
– А вашої думки при цьому призначенні не питали?
– Ну, я вже так не пригадаю…
– Я не кажу, що ви здійснювали протекцію. Але хоч маленьку рекомендацію могли ж дати?
– Звичайно, ми обговорювали питання по багатьох кандидатах на призначення на ті чи інші посади. Я Ярослава знаю як професійного хорошого спеціаліста в галузі економіки, фінансів, тому я не бачив якихось застережень щодо того, що він професійно зможе допомагати у повноваженому, підказувати і виконувати ті завдання, які він буде ставити безпосередньо і особисто.
Що за дивний бізнес у Романюкового швагра?
– Тобто більш-менш Ярослава ви знаєте в житті?
– Так, звичайно.
– Тоді таке питання. У нього була підприємницька діяльність. Я не бачу тут жодного зв'язку з вами, але, можливо, ви можете дати відповідь. Ця діяльність була, так би мовити, скачкоподібна. Є період, коли нуль досить тривалий. Потім настає 2019 рік, І там 589 з половиною тисяч. Наступний рік, 20-ий, дає майже 2 мільйони. І далі знову пустота. Якби наступний рік був 22-ий, я би все зрозумів, бо почалася велика війна. А тут ситуація дещо дивна і, скажімо так, вид діяльності передбачає таку собі системну діяльність. Це роздрібна торгівля – м'ясо, хлібобулочні вироби фігурують… Чи можете пояснити, що це було?
– Мені складно точно трактувати підприємницьку діяльність Ярослава Навроцького. Але наскільки я знаю, це були різні періоди, коли він змінював місце діяльності. Завершувався період оренди одного приміщення, не вдавалося знайти інше якісне приміщення для здійснення торгівлі. Можливо, це саме той період. Наскільки мені відомо, останнім часом все, слава Богу, нормально виходить. Є стабільне приміщення, є вже своя клієнтська база.
Чому Романюк «раптом» передумав зав’язати з політикою, як тільки зявилася можливість працювати у Лубінця?
– Ви сказали, що в певний момент вирішили закінчити з політичною діяльністю, обрати кар'єру державного службовця. Водночас ви були помічником народного депутата Лубінця до його призначення Уповноваженим і в період 2014-2019 рік, як у нас принаймні зазначено, і в період 2019-2022 років.
– Ні. Помічником народного депутата Дмитра Лубінця я був в період з квітня 2015 року (саме після того моменту, як я з ним познайомився) до періоду його завершення каденції у 2019 році. Помічник народного депутата на громадських засадах.
– Тобто в новому скликанні ви не були помічником?
– Ні.
– Тим не менше, питання, яке напрошується, яке, я думаю, поставив би кожен. Чи вплинуло на ваше рішення все ж таки змінити кар'єру на кар'єру державного службовця саме призначення добре знайомого вам народного депутата Уповноваженим Верховної Ради з прав людини? Очевидно ж, що ви могли тут побачити якусь можливість кар'єрного зростання.
– На посаді не зовсім державної служби (адже посада не відносилася до посад державної служби, але до державної роботи) я почав працювати у 2017 році. І, власне, оцей такий логічний послідовний період зайшов у 2022 рік, коли дійсно Уповноважений, який був обраний парламентом, запропонував долучитися до нової команди, запропонував допомогти йому в розбудові команди.
І, власне, від нього була пропозиція очолити Секретаріат повноваженого що я підтримав і успішно переїхав в Київ.
– Чи готові ви зараз обговорювати, чому ви звільнилися з Секретаріату Уповноваженого? Чи, можливо, вважаєте, що людям варто дізнатися, чому ви так зробили?
– Коли двоє дорослих людей обговорюють якісь свої перспективи і десь не бачать спільного вектору чи спільного напрямку розвитку, то по-доброму, по-чесному тиснуть руки, по-чоловічому – і кожен вибирає свій подальший шлях.
Що Романюк сказав про цю співбесіду пізніше?
В інтерв’ю Громадському інтерактивному телебаченню Роман Романюк пізніше, зокрема, сказав:
– Дуже багато різного роду питань, які стосуються аж, як на мене, НАДТО глибокого особистого і приватного життя, і навіть не лише особисто кандидата. Коли запитують про рідних і близьких, які навіть не є близькими особами, згідно визначення «Закону України про запобігання корупції» - кум, товариш, одногрупник, однокласники і тому подібні, і озвучують якісь там фінансові операції... Тут вже питання для дискусії, наскільки це правомірно чи неправомірно.
Але кожен із кандидатів свідомо йшов на цю співбесіду, свідомо йшов на конкурс з розумінням того, що будуть незручні запитання. Буде необхідність пояснювати доводити, в тому числі і свою і чесність.
Зверну увагу, що за тиждень до самих співбесід щодо доброчесності, комісія надсилала кожному із кандидатів письмові запитання, які ми готували і надавали комісії у відповідь. Частина із цих запитань дублювалася у цій співбесіді, Для того, щоб більше надати відповіді інформації на загал. Частина запитань – це були нові запитання, які комісія вже вперше озвучувала.
Більше про участь у конкурсі Романюк розповідає в цьому відео: