У Луцьку відбулась панахида за загиблим від кулі снайпера 22-річним бійцем із села Лище Луцького району Миколою Сорочуком.
Спершу панахиду провели у рідному селі бійця, а згодом – у Свято-Троїцькому кафедральному соборі в Луцьку, пишуть «Волинські новини».
Нагадаємо, 24 січня кортеж із тілом загиблого Миколи Сорочука прибув на Волинь. Полеглому під Маріуполем уродженцю села Лище було всього 22 роки. Хлопець через рік після закінчення школи пішов добровольцем на війну. 22 січня 2020 року, в День соборності України, він загинув від кулі снайпера.
Очолив заупокійне богослужіння в луцькому соборі митрополит Михаїл.
«Війна – це не романтика, хоча розпочинається в розумі чоловіків як якийсь романтичний вчинок, але, коли потрапляєш на службу в армію або на військові навчання, або на фронт, то усвідомлюєш, що таке життя, смерть, втрата побратима, наскільки вона швидко може трапитися. Ще п’ять хвилин тому ви разом їли скибку хліба, зненацька розпочалася стрілянина і вже його немає, він не дихає. Ось так швидко може закінчитися людське життя – на фронті», – сказав священник.
Опісля богослужіння в храмі на Театральному майдані провели громадську панахиду та вшанували пам'ять бійця хвилиною мовчання.
Голова Луцької районної ради, односельчанин військовослужбовця, Валентин Приходько згадав, що був вихователем Миколи в дитячому садочку.
«Микола ріс допитливим хлопчиком, завжди був усміхненим і веселим. Мабуть, як і багато інших, не готувався стати героєм, але своєю пожертвою, власними вчинками довів, що є справжнім героєм. Бог пам’ятає ім’я кожного героя, який загинув за свою країну, за наше мирне небо. Бог пам’ятає кожного з них. І ми повинні у своїх молитвах згадувати наших героїв. Поки ми живемо, поки пам’ять про наших героїв живе в наших серцях, доти їм на небі спокійніше», – зазначив Валентин Приходько.
Бойовий побратим, прапорщик 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади Валерій Борзенко додав, що Микола Сорочук – гідний син Волині, який ціною власного життя став героєм краю і України загалом.
«Хочу запевнити, що ми не опустимо руки і гідно дамо відсіч окупантам, які підступно з-за кута ворожою кулею вбили нашого побратима», – сказав військовий.
Перша вчителька Миколи Юлія Володимирівна пригадала, що лише рік тому – на початку лютого 2019 року – клас бійця зібрався на зустріч випускників.
«Ніхто не міг подумати, що для нашого класу це будуть останні спільні фото, – зазначила вчителька. – Жоден урок, проведений не тільки мною, а й іншими вчителями, не навчить того та не покаже те, що покаже такий урок, як життя», – виступила вона.
Згодом усі пройшли скорботною ходою проспектом Волі до Луцького педагогічного коледжу.
Поховали бійця на Алеї слави на кладовищі в Гаразджі.