Впродовж кількох останніх місяців Олександр проходить службу в одному з прикордонних підрозділів Волинського загону. Пліч-о-пліч з побратимами прикордонник готується дати відсіч ворогу, якщо той спробує вдертися в Україну з території білорусі. Водночас попри отримані поранення боєць мріє повернутися на Схід, щоб помститися за загиблих друзів та назавжди прогнати ворожу орду. Історію Захисника розповіли у Волинському прикордонному загоні.
Олександр з 2016 року у складі прикордонної бойової комендатури воював у різних гарячих точках ООС. Там отримав перше поранення. Після реабілітації повернувся у стрій і продовжив воювати.
У 2019 році прикордонник отримав від командувача ООС медаль «За звитягу та вірність». Тоді, під час боїв поблизу Волновахи, ризикуючи власним життям, він врятував двох дітей, які опинилися на лінії вогню.
Повномасштабне вторгнення Олександр зустрів у Маріуполі. Перші весняні дні 2022 року для чоловіка назавжди закарбуються у пам'яті як найжахливіші у його житті. Запеклі бої за «Азовсталь», протистояння ворогу, який у рази переважав, невимовний біль утрати побратимів, чергове поранення внаслідок артилерійського обстрілу, вихід з оточень – лише частина того, через що довелося пройти військовослужбовцю. Тільки після того, як його підрозділ опинився на безпечнішій території бійцю надали першу кваліфіковану медичну допомогу. Всього прикордонник переніс чотири операції на нозі.
Опісля тривалої реабілітації Олександр став на ноги, однак назад на передову не потрапив. Його направили на рідну Волинь, охороняти північні рубежі. Та думка про те, щоб повернутися на Схід не полишає прикордонника.
«Я шість років разом з побратимами там воював, і віддавати території за які загинуло стільки людей не збираємося, - зазначив Олександр. – Нині найголовніше звільнити українські землі. Впевнений, що найближчим часом ми це обов'язково зробимо».
«Якщо доведеться, то і на Поліссі готові зустрічати ворога. Ми його не боїмося, нехай він боїться, бо ми - на своїй землі. І за кожен її клаптик будемо боротися», - упевнено каже прикордонник.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Рідним сказала, де я, коли вже тиждень була на фронті». Іванка Лемешко, госпітальєрка